Словник Української Мови
Аконтій — власна назва персонажа давньогрецької міфології, юнака з острова Кеос, який за допомогою хитрого способу (написавши на яблуку клятву) домігся кохання та шлюбу з красунєю Кідіппою.
Аконтій — власна назва персонажа давньогрецької літератури, центрального героя поеми давньогрецького поета Каллімаха “Аконтій і Кідіппа”, що оповідає історію його кохання.
1. Сукупність акордів, їх послідовність у музичному творі або характерне для певного композитора, стилю або епохи сполучення гармоній.
2. Цифроване позначення акордів (басо-цифрова нотація) над або під нотами басового голосу, що вказує на гармонію, яку має виконувати акомпаніатор (наприклад, на клавішних інструментах, гітарі).
Акремоніоз — захворювання шовковичного шовкопряда, спричинене грибом Acremonium, що характеризується ураженням гусениць, їх загибеллю та утворенням на трупах білого або рожевого міцелію.
1. (лінгв.) Пов’язаний з акрецією (нарощуванням) мовних елементів, що виражається в приєднанні нових морфем до основи слова без змін у самій основі.
2. (астрон.) Пов’язаний з акрецією (зростанням маси небесного тіла шляхом притягання та приєднання речовини з навколишнього простору під дією гравітації).
1. (в астрономії) Пов’язаний з акрецією, тобто процесом падіння, притягання та накопичення речовини (газу, пилу) космічним об’єктом (наприклад, зорею, чорною дірою, планетою) під дією гравітаційних сил; властивий такому процесу.
2. (в геології) Пов’язаний з акрецією, тобто процесом зростання континентальної кори або літосферних плит шляхом приєднання нових ділянок (наприклад, океанічних островів, вулканічних дуг, океанічних плато) до їх країв; властивий такому процесу.
1. (в астрономії) такий, що стосується акреції — процесу падіння, притягання та накопичення речовини космічним тілом (наприклад, зорею, чорною дірою, планетою) з навколишнього простору за рахунок гравітаційних сил.
2. (в геології) такий, що стосується акреції — процесу зростання континентальної кори або літосферних плит шляхом приєднання нових тектонічних блоків, океанічних вулканічних дуг, осадових комплексів тощо.
1. У фізиці та астрономії: збільшувати масу небесного тіла (зірки, планети, чорної діри тощо) шляхом притягання та приєднання речовини з навколишнього простору за допомогою гравітаційних сил.
2. У геології: збільшувати масу, розміри або об’єм геологічного утворення (наприклад, континентальної плити, острова) шляхом приєднання зовнішнього матеріалу, часто через осадження або тектонічні процеси.
3. У фінансах та економіці (рідко): поступово накопичувати, збільшувати капітал, активи або доходи протягом певного періоду, часто шляхом додавання невеликих сум або прибутків.
1. (в астрономії) Процес приростання маси небесного тіла шляхом гравітаційного притягання та накопичення на його поверхні речовини з навколишнього простору (наприклад, газу, пилу, плазми).
2. (в геології) Процес приєднання, нарощування континентальної кори шляхо приростання до неї нових тектонічних блоків, осадових товщ або вулканічних дуг.
1. (в астрономії) такий, що стосується акреції — процесу падіння, притягання та накопичення речовини на масивне тіло (наприклад, зірку, чорну діру, планету) під дією гравітації.
2. (в геології) такий, що описує процес приростання, нарощування матеріалу (наприклад, осадових порід або льоду) на поверхню існуючого утворення шляхом зовнішнього додавання.
1. (в астрономії) Процес прирощення маси небесного тіла шляхом гравітаційного притягання та накопичення на його поверхні речовини з навколишнього простору (наприклад, газу, пилу, плазми).
2. (в геології) Процес приєднання, нарощування континентальної кори шляхо прирощення до неї нових тектонічних блоків, осадових товщ або вулканічних дуг.