Властивість або стан, що характеризується наявністю та одночасним врахуванням декількох критеріїв (ознак, показників, вимог) для аналізу, оцінювання, порівняння або прийняття рішень.

Методологічний підхід у науці, техніці, управлінні та інших сферах, що передбачає розгляд об’єкта, явища або процесу з точки зору системи різнорідних, часто суперечливих, критеріїв для досягнення комплексної оцінки або оптимального результату.

1. Властивість або стан того, що відбувається, існує або повторюється багато разів; множинність, неодноразовість.

2. (Математика) Кількість, що показує, скільки разів один елемент або величина міститься в іншому; характеристика числа, що є добутком кількох однакових множників.

3. (Фізика, техніка) Кількісна характеристика, що визначає, у скільки разів прилад або система збільшують (посилюють) певний параметр (наприклад, кратність збільшення телескопа).

1. Властивість або стан, що характеризується наявністю кількох корпусів (окремих будівель, споруд або конструктивних блоків), об’єднаних у єдиний комплекс; архітектурна або структурна багатосекційність.

2. У лінгвістиці та комп’ютерній лінгвістиці — властивість мовного ресурсу, що полягає у складанні та використанні кількох різних корпусів текстів (наприклад, синхронних, діахронних, спеціалізованих) для дослідження мови.

3. У бджільництві — характеристика пасіки, на якій вулики (корпуси) розташовані у великій кількості або у кілька ярусів.

1. Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох координат, осей відліку або векторів дії, що дозволяє описувати, аналізувати чи функціонувати в складній, багатовимірній системі (наприклад, у математиці, фізиці, техніці).

2. У переносному значенні — здатність враховувати, поєднувати або діяти одночасно в декількох різних площинах, аспектах чи напрямках; комплексний, багатофакторний підхід до вирішення проблеми чи реалізації завдання.

Багатоконфесійність — це наявність у певному суспільстві, державі чи регіоні різних релігійних конфесій, які співіснують одночасно; релігійна різноманітність.

1. Властивість або стан об’єкта, що має кілька окремих, але взаємопов’язаних контурів (обрисів, замкнутих контурних ліній); наявність у складній системі чи структурі декількох самостійних контурів управління, регулювання або функціонування.

2. У техніці, проектуванні та комп’ютерній графіці — характеристика векторного зображення, складеного з двох або більше незалежних замкнутих контурів, кожен з яких може мати власні властивості.

3. У землевпорядкуванні та картографії — характеристика земельної ділянки, межі якої утворені кількома окремими, не суміжними замкнутими контурами, що розташовані на певній відстані один від одного.

1. Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох точок, каналів або можливостей для з’єднання, взаємодії або контакту, зокрема в технічних системах, пристроях або мережах.

2. У соціології та антропології — характеристика середовища або суспільства, в якому індивіди мають можливість підтримувати регулярні соціальні зв’язки з представниками різних культурних, етнічних або мовних груп.

3. У лінгвістиці (соціолінгвістиці) — стан мовної спільноти або ситуації, за якого відбувається інтенсивне та регулярне мовне взаємодія між носіями різних мов, що часто призводить до явищ мовного контакту (наприклад, запозичень, кодового перемикання).

Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох комірок, осередків або відділів, які утворюють складну внутрішню структуру.

У біології та медицині — будова організму, тканини або утворення (наприклад, пухлини, кісти), що складається з численних ізольованих або пов’язаних порожнин (комірок).

У техніці, архітектурі та промисловості — конструктивна особливість об’єкта (апарата, резервуара, будівлі), який поділений на багато окремих секцій, камер або відсіків для певних технологічних чи функціональних цілей.

У переносному значенні — складність, багатоаспектність або багатоплановість явища, процесу, твору мистецтва чи ідеї, що має багато взаємопов’язаних складових елементів або рівнів.

1. Біологічна характеристика організмів, чиї тіла складаються з багатьох клітин (комірок), що утворюють диференційовані тканини та органи; протилежність однокомірковості.

2. У переносному значенні — складність, багатоаспектність, наявність багатьох взаємопов’язаних елементів, складових або рівнів у будь-якій системі, явищі, творі мистецтва тощо.

Властивість або стан об’єкта, який складається з багатьох різнорідних частин, елементів або складових.

У спеціальних галузях (наприклад, техніка, хімія, лінгвістика) — характеристика системи, речовини, структури тощо, що містить значну кількість взаємопов’язаних компонентів.