Словник Української Мови
1. Чоловіче особове ім’я, що походить від латинського слова “cornu” (ріг) або від прізвища давньоримського роду “Cornelius”; український варіант церковного імені Корни́лій.
2. Назва рідкісного мінералу, гідратованого силікату магнію та алюмінію, названого на честь російського мінералога та кристалографа О. Корніліва.
Корнилівна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Корнило (Корнилій); відповідає на питання «чия дочка?».
1. Власна назва військового заколоту в Російській імперії у серпні 1917 року, організованого Верховним головнокомандувачем генералом Лавром Корніловим з метою встановлення військової диктатури та придушення революційного руху.
2. Переносно — про будь-яку спробу встановлення військової диктатури реакційними силами або про політику жорстокого придушення інакомислення силовими методами.
Корни́лович — українське прізвище, що походить від імені Корни́ло (Корни́л), утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович, що означає «син Корнила».
Корни́лович — прізвище відомого декабриста Олександра Осиповича Корниловича (1800–1834), історика та письменника українського походження, яке вживається як власна назва для позначення цієї історичної особистості.
1. Учасник або прихильник Корніловського заколоту 1917 року — спроби встановлення військової диктатури на чолі з генералом Лавром Корніловим у Російській імперії.
2. Учасник Добровольчої армії під час Громадянської війни в Росії, особливо 1-го Офіцерського (згодом Корніловського) ударного полку, сформованого за ініціативи генерала Л. Корнілова; корніловець.
1. (історичне) Великий дерев’яний посуд (діжка, кадка) для засолювання огірків, капусти, м’яса або для зберігання різних продуктів і рідин.
2. (переносне значення, розмовне) Про людину, яка має великий, ненажерливий шлунок, або про того, хто багато їсть.
1. Корнеті — це власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Подільському районі.
2. Корнеті — це власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, Герцаївському районі.
Музикант, який грає на корнеті (духовому мідному інструменті).
Уроженець або житель міста Корнет (Корнету) в Румунії.
Корнет-а-пістон — мідний духовий музичний інструмент з помірно широкою мензурою, м’яким тембром та вентильним механізмом, що був поширений у XIX — на початку XX століття, зокрема в оркестрах.
Корнет-а-пістон — назва партії для цього інструменту в оркестровій партитурі або музикант, що грає на ньому.
1. Молодий офіцерський чин у кавалерії деяких країн (наприклад, у Великій Британії), що відповідає прапорщику або підпоручику в піхоті; особа, яка має такий чин.
2. Старовинний дерев’яний духовий музичний інструмент з мундштуком, подібний до сучасної труби, але з м’якшим тембром.
3. Кондитерський виріб у формі вафельного, паперового або картонного конуса, наповнений кремом, морозивом або іншими солодощами.
4. Військове звання молодшого офіцерського складу в козацьких військах (наприклад, у Війську Запорозькому), часто — командир підрозділу (сотні, куреня).