Значення
- (Історія) –
Молодий офіцерський чин у кавалерії деяких країн (наприклад, у Великій Британії), що відповідає прапорщику або підпоручику в піхоті; особа, яка має такий чин.
- (Мистецтво) –
Старовинний дерев’яний духовий музичний інструмент з мундштуком, подібний до сучасної труби, але з м’якшим тембром.
- (Кулінарія) –
Кондитерський виріб у формі вафельного, паперового або картонного конуса, наповнений кремом, морозивом або іншими солодощами.
- (Історія) –
Військове звання молодшого офіцерського складу в козацьких військах (наприклад, у Війську Запорозькому), часто — командир підрозділу (сотні, куреня).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. корнети, р. корнета, д. корнетові, з. корнета, о. корнетом, м. корнеті, к. корнете
Походження слова (Етимологія)
Слово «корнет» походить від французького cornette, що означало «ріжок» або «сопілка», а також «двокінцевий прапор» та військове звання. Французьке слово, своєю чергою, походить від латинського cornū, що означає «ріг». Спочатку так називали невеликий ріжок або трубу, а згодом — прапор у кавалерії та офіцера, який його ніс. Італійське cornetta також вплинуло на форму слова. Таким чином, сучасне значення «корнет» як військове звання або музичний інструмент розвинулося зі значення «ріжок».