Словник Української Мови
Екманіт — рідкісний мінерал, силікат кальцію та натрію, який належить до групи скаполіту; названий на честь шведського мінералога Віктора Екмана.
Екманіт — власна назва конкретного мінерального виду з хімічною формулою (Ca,Na)₄(Al,Fe)₆Si₆O₂₄(O,OH)₂·2H₂O, що характеризується моноклінною сингонією.
галогенонітросполука — органічна сполука, в молекулі якої одночасно присутні атоми галогену (фтору, хлору, брому, йоду) та нітрогрупа (-NO₂), пов’язані з вуглецевим скелетом; важливий клас речовин, що використовуються в промисловому органічному синтезі.
1. Народна назва кількох видів рослин родини бобових (Lathyrus), зокрема горошку лісового (Lathyrus sylvestris) та чини весняної (Lathyrus vernus), що мають характерну будову квітки, схожу на птаха в польоті, а також тонкі стебла, які “повзуть” або чіпляються за опору.
2. Рідкісне прізвисько або назва, що може стосуватися людей, які багато говорять або “верзуть небилиці” (від дієслова “верзти”), однак у сучасній мові таке вживання є дуже обмеженим і не закріплено в лексикографічних джерелах.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, походить від діалектного дієслова “верзати” (бруднити, плямувати) або пов’язане з поняттям “верзти” (говорити щось недоладне, пліткувати).
2. У місцевих говірках може вживатися як прізвисько людини за характером дії: балакуна, пліткуна або того, хто постійно щось робить (верзе).
1. (в астрономії) Який стосується екліптики — великого кола небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця.
2. (переносно) Який має відношення до зодіаку або знаків зодіаку; зодіакальний.
1. Стосовний до ґабелки (різновиду готичного шрифту), пов’язаний із нею; властивий цьому шрифту.
2. Набраний, виконаний або оформлений за допомогою ґабелки.
Хімічна реакція, внаслідок якої відбувається введення галогенметильної групи (–CH₂Hal, де Hal — атом галогену) до молекули органічної сполуки, зазвичай за допомогою реагентів на кшталт галогенметил-алкілового ефіру або галогенметил-арілового ефіру в присутності каталізатора (наприклад, хлориду цинку).
1. (від лат. versor — «обертаюся») У філософії, зокрема в схоластиці та неотомізмі — акт, стан або сила існування речі в собі, внутрішня діяльність буття, що відрізняється від зовнішніх проявів (актів операції).
2. (від англ. versor) У математиці, зокрема в кватерніонах, — оператор повороту або кватерніон одиничної норми, що використовується для представлення обертання в тривимірному просторі.
1. Який стосується екліптики — великого кола небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця.
2. Розташований у площині екліптики або близько до неї; такий, що належить до зоряного поясу Зодіаку.
1. Рослинний вид родини айстрових (Asteraceae) з роду пижмо (Tanacetum), відомий як пижмо дівоче (Tanacetum parthenium), який використовується в народній медицині та декоративному садівництві.
2. Рідкісна, застаріла назва для рослини ромашка лікарська (Matricaria chamomilla).