У Індії це дерево (аґрус) шанується як священна рослина.

У середньовічній індійській храмовій архітектурі цей елемент, що має вигляд сплюснутого диска з ребрами, втілює собою символічне зображення будови світу.

Амальгама — це сплав ртуті з іншими металами або ж розчин таких металів, як золото чи срібло, у ртуті. Ртуть, як відомо, може розчиняти у собі чимало металів, формуючи з ними сплави, які й отримали назву амальгам (Заг. хімія, 1955, 556).

У переносному значенні це слово вживають для позначення будь-якої суміші різнорідних елементів: речей, ідей тощо. Наприклад, у тексті описується, що в одах кореспондентів Асканія поставала романтичним островом, оплотом західної культури серед варварського моря, а її господиня була «чудесною амальгамою паризького виховання і бурхливого скіфського темпераменту» (Гончар, Таврія.., 1957, 99).

Пристрій, призначений для здійснення процесу амальгамації.

Процес нанесення шару амальгами на поверхню металевих виробів або скла.

Спосіб виділення дорогоцінних металів із дрібнодисперсних руд або пісків шляхом обробки їх ртуттю, яка змочує та зв’язує металеві частки.

Об’єднання кількох незалежних компаній, банків або інших установ у єдине ціле з метою концентрації капіталу. Існує два основних методи такого об’єднання: а) поглинання, коли велика компанія інкорпорує менші, частково зберігаючи їхню структуру; б) створення абсолютно нового юридичної особи з передачею їй всіх активів компаній-учасниць, що веде до повної реорганізації їхньої структури. Для позначення злиття підприємств однієї галузі іноді вживають термін «фузія».

Алюр — це манера руху коня, зокрема його хода або біг, наприклад, крок, галоп, кар’єр тощо. Як ілюстрація: немов у манежі, ми об’їхали подвір’я й тим самим алюром помчали назад (Панч. II, 1956, 64).

Також слово вживається в переносному значенні для позначення способу дій або манер поведінки. Наприклад: Дядько Сашко тим же алюром зник (Ю. Янов., II, 1958, 401).

Діалектне слово, що означає галас або крик. Як приклад вживання: «У покоях лунали галас і горіло вогнями» (цитата з творів Щоголєва, збірка «Поезії», 1958 рік, сторінка 199).