Кровохаркання — виділення крові з дихальних шляхів під час кашлю; симптом ряду захворювань органів дихання або кровообігу.
-
кровотік
1. Рух крові по кровоносних судинах (артеріях, венах, капілярах) в організмі людини або тварини.
2. (в анатомії та фізіології) Сукупність кровоносних судин певного органу, ділянки тіла або організму в цілому, що забезпечують його кров’ю.
-
кровоточитися
1. (про рану, уражену ділянку тіла) виділяти кров, випускати кров назовні; те саме, що кровоточити.
2. (переносно, про почуття, емоції) зазнавати сильного внутрішнього болю, страждання; тривало та болісно переживати щось.
-
кровоточити
1. Виділяти кров із пошкоджених судин, тканин організму внаслідок рани, хвороби тощо.
2. Перен. переживати сильний душевний біль, страждання; залишатися відкритою, незагоєною (про рану, втрату, образу).
3. Перен. (про органи рослин) виділяти сік, що нагадує кров, при пошкодженні.
-
кровоточивість
Кровоточивість — властивість організму, тканини або органу, що полягає у схильності до тривалого або часто повторюваного виходу крові з судин; порушення згортання крові.
Кровоточивість — патологічний стан, синдром, що характеризується спонтанною або викликаною незначною травмою тривалою течією крові з ушкоджених судин.
-
кровоточивий
1. Який має властивість кровоточити, схильний до тривалого або частинного виділення крові; такий, що кровоточить.
2. Який викликає кровотечу, супроводжується виділенням крові (про рану, виразку тощо).
-
кровотечний
1. Який має властивість зупиняти кровотечу, крововтрату; кровоспинний.
2. Який викликає кровотечу, крововтрату; кровотечний.
-
кровотеча
1. Патологічний стан, при якому кров витікає з судин (капілярів, вен або артерій) унаслідок порушення їх цілісності.
2. Медичний термін для позначення процесу витоку крові з організму або в порожнини тіла.
3. (У переносному значенні) Сильна, важка втрата кого- або чогось, що є життєво важливим, життєдайним (наприклад, втрата кваліфікованих людей, ресурсів).
-
кровотворність
1. Здатність організму або певних органів (найчастіше кісткового мозку) до утворення формених елементів крові: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів.
2. (У літературознавстві) Міра художньої переконливості, життєвої правдивості літературного твору або образу, їхня здатність сприйматися як реальність.
-
кровотворний
1. (у фізіології) Такий, що стосується утворення крові в організмі, пов’язаний з процесом кровотворення (гемопоезу).
2. (у медицині, анатомії) Призначений для утворення крові; орган або тканина, в яких відбувається утворення клітин крові (наприклад, кістковий мозок).