Значення
- (Медицина) –
Виділяти кров із пошкоджених судин, тканин організму внаслідок рани, хвороби тощо.
- (Психологія) –
Перен. переживати сильний душевний біль, страждання; залишатися відкритою, незагоєною (про рану, втрату, образу).
- (Ботаніка) –
Перен. (про органи рослин) виділяти сік, що нагадує кров, при пошкодженні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я кровоточу, ти кровоточиш, він кровоточить, ми кровоточимо, ви кровоточите, вони кровоточать