Словник Української Мови
Який складається з двох ярусів, поверхів або рівнів, розташованих один над одним.
Який має два рівні, два ряди або дві частини, що розміщені вертикально.
У переносному значенні: який має подвійну структуру, подвійну організацію або подвійний характер.
Квазіпаракомплексність — властивість гладкого многовида, яка полягає в існуванні на ньому нетривіальної інтегрованої розподіленої структури, що складається з підпросторів, ізоморфних паракомплексному векторному простору; квазіпаракомплексна структура є узагальненням паракомплексної структури та аналогом квазікомплексної (майже комплексної) структури в паракомплексній геометрії.
1. (у математиці, геометрії) Пов’язаний з квазіпаракомплексною структурою — диференціально-геометричною структурою на гладкому многовиді, що задається полем ендоморфізмів, квадрат якого дорівнює +1 (на відміну від майже комплексної структури, де квадрат дорівнює -1).
2. (у математиці) Маючий властивості або будову, що нагадує паракомплексну, але з певними відмінностями або ослабленими умовами.
Який має два фюзеляжі (про літак, інший літальний апарат або його конструкцію).
1. (геологія) Відносний до квазіпараерміту — метаморфічної гірської породи, що за хімічним складом є проміжною між параермітами (осадовими породами) та ортоермітами (магматичними породами), але з переважанням ознак перших.
Який містить у своєму складі два атоми фтору.
1. У математиці та фізиці — властивість об’єктів (наприклад, векторів, функцій, поліномів) бути майже ортогональними, тобто коли їх скалярний добуток або кореляція є дуже малою, але не строго дорівнює нулю.
2. У теорії сигналів та обробці даних — характеристика сигналів або кодів, які демонструють дуже низьку взаємну кореляцію, що дозволяє їх ефективне розділення, незважаючи на відсутність ідеальної ортогональності.
3. У ширшому сенсі — стан або відношення між двома сутностями, які є практично незалежними або не пов’язаними, хоча формально така незалежність не є абсолютною.
1. (фіз.) Пов’язаний з двома фотонами, що виникають, взаємодіють або поглинаються одночасно; властивий двом фотонам.
2. (фіз., про процес або явище) Такий, що включає участь двох фотонів, наприклад, двофотонне поглинання або двофотонна емісія.
1. (у математиці, теорії сигналів) такий, що має властивості, близькі до ортогональності, але не зовсім їй відповідає; умовно ортогональний, наприклад, про набір функцій або сигналів, які мають дуже малий, але не нульовий взаємний кореляційний зв’язок.
2. (у техніці, програмуванні) такий, що стосується взаємодії або залежності між компонентами системи, які є майже незалежними (ортогональними), але не повністю, що дозволяє спрощувати аналіз та проектування.
1. Біологічна або соціальна система, що за своєю структурою, функціонуванням або поведінкою нагадує живий організм, але не є ним у повному, класичному розумінні (наприклад, мурашник, біоценоз, деякі штучно створені системи).
2. У філософії та соціології — суспільство, держава або інша складна соціальна структура, що розглядається за аналогією з живим організмом, що має “органи”, “метаболізм” та цикл розвитку.