Словник Української Мови
1. (біол.) Клітини безхребетних тварин (зокрема молюсків), що виконують функції, аналогічні лейкоцитам у хребетних, — фагоцитоз, захист організму від інфекцій, транспорт поживних речовин.
2. (мед., фарм.) Лікарські засоби або хімічні речовини, призначені для знищення амеб (одноклітинних організмів), зокрема збудників амебіазу.
Амегініт — рідкісний мінерал класу силікатів, гідроксил-флуористилікат кальцію та натрію, що кристалізується в моноклінній сингонії; названий на честь місцевості Амеґіно в Японії, де був вперше виявлений.
Амейоз — у біології: спосіб непрямого поділу ядра клітини, що відрізняється від типового мейозу відсутністю або неповноцінністю редукції (зменшення) числа хромосом, що призводить до утворення поліплоїдних клітин.
1. (біол., мед.) Який не містить меланіну (пігменту, що відповідає за забарвлення шкіри, волосся, райдужної оболонки ока тощо); позбавлений темного пігменту.
2. (біол., мед.) Пов’язаний з відсутністю меланіну в організмі; стосовний амеланозу (порушення пігментації).
1. (у медицині, біології) Позбавлений меланіну (пігменту, що відповідає за темне забарвлення тканин); безпігментний. Найчастіше стосується пухлин (наприклад, амеланотична меланома), які не мають характерного темного кольору через відсутність або низький вміст меланіну.
1. (у сільському господарстві та землевпорядкуванні) Комплекс заходів, спрямованих на поліпшення (підвищення родючості) ґрунтів, гідрологічних та кліматичних умов місцевості для ефективного сільськогосподарського використання земель; розрізняють гідротехнічну, агролісомеліорацію, культуртехнічну та інші види меліорації.
2. (у медицині, застаріле) Лікування, спрямоване на поліпшення стану здоров’я, усунення хворобливих симптомів; оздоровлення.
3. (переносне значення, рідко вживане) Удосконалення, поліпшення якого-небудь стану, процесу або явища.
1. (про людину) Який легко піддається впливу, керуванню чи переконанню; покірний, слухняний, поступливий.
2. (у науці, зокрема в математиці, логіці) Який може бути підданий певному методу дослідження, аналізу чи формалізації; досліджуваний, аналізований, піддатливий.
Аменорея — це патологічний стан у жінок репродуктивного віку, що характеризується відсутністю менструальних кровотеч (менструацій) протягом шести і більше місяців.
Аменорея — це також фізіологічна відсутність менструацій у жінок до настання статевого дозрівання, під час вагітності, годування грудьми та після менопаузи.
1. У римському праві: особи, які народилися від божевільної матері або стали божевільними, а також їхні нащадки, що не мали права складати заповіт та обмежувалися в спадкоємстві.
2. У канонічному праві: особи, які через природжену чи набуту душевну хворобу не мають здатності розрізняти добро і зло та керувати своїми вчинками, а отже, не несуть моральної відповідальності.
1. (у психіатрії) що стосується аменції, характерний для неї; пов’язаний із важким психічним розладом із плутаною свідомістю, порушенням мислення та орієнтування.
2. (у психології) що характеризується значною розсіюванням уваги, порушенням здатності до концентрації та послідовного мислення.