Алкілгалогенід — органічна сполука, похідна вуглеводню (алкану, алкену, алкіну або арену), в якій один або кілька атомів водню заміщені на атом галогену (фтору, хлору, брому або йоду); загальна формула R–Hal, де R — вуглеводневий радикал, а Hal — галоген.

Алкілдигалогенфосфіт — органічна сполука, похідна фосфористої кислоти, в якій один атом водню заміщений на алкільний радикал, а два інших — на атоми галогену (хлору, брому тощо); загальна формула: (RO)P(Hal)₂, де R — алкіл, Hal — галоген.

Алкілдиметилфосфінат — хімічна сполука, що є похідною фосфінової кислоти, в якій один атом водню заміщений на алкільний радикал (R), а два інших — на метильні групи (-CH₃); структурна частина або залишок відповідних солей (фосфінатів), що використовуються, зокрема, як стабілізатори полімерних матеріалів, антипірени або ліганди в хімії координаційних сполук.

Алкілдисульфід — органічна сполука, у молекулі якої два вуглеводневі залишки (алкіли) з’єднані між собою двома атомами сірки, тобто має загальну структурну формулу R–S–S–R, де R — алкільний радикал; представник класу органічних дисульфідів.

Алкілдихлорарсин — органічна сполука, похідна арсину, в якій один атом водню заміщений на вуглеводневий радикал (алкіл), а два інших — на атоми хлору; загальна формула RAsCl₂, де R — алкільна група; є отруйною речовиною подразнювально-шкідливої дії, що може використовуватися як прекурсор для синтезу інших хімічних сполук.

Алкіліденфосфоран — органічна сполука, що є похідним фосфорану, в якій один з замісників при центральному атомі фосфору є алкіліденовою групою (=CR₂), що надає їй властивостей інульфосфорану; важливий реагент у фосфорорганічному синтезі, зокрема для отримання олефінів у реакції Віттіга.

Алкілйодид — органічна сполука, похідна йодоводню, в якій атом водню замінено на вуглеводневий радикал (алкіл); представник галогеновуглеводнів, де атом галогену — йод.

1. (мед.) Спеціалізовані препарати, що містять стандартизовані дози алергенів; використовуються для діагностики (шкірні алергопроби) та лікування (алерген-специфічна імунотерапія) алергічних захворювань шляхом вироблення толерантності організму.

2. (біол., мед.) Загальна назва речовин, які спричиняють алергічні реакції (алергени), особливо у контексті їхнього клінічного застосування.

Процес набуття організмом підвищеної чутливості (алергії) до певної речовини-алергену, що призводить до розвитку алергічних реакцій при повторному контакті з нею.

У ширшому сенсі — сукупність заходів або процесів, що сприяють виникненню та поширенню алергічних захворювань у популяції.