1. Властивість або характеристика технічного пристрою (зокрема, музичного інструменту, телефону, пульта управління), що має значну кількість клавіш, кнопок або перемикачів для виконання різних функцій.

2. (У музиці) Конструктивна особливість деяких клавішних інструментів (наприклад, органу, синтезатора), що полягає в наявності кількох мануалів (клавіатур), розташованих одна над одною, кожна з яких керує окремою групою голосів або звуків.

1. (Біол., бот.) Властивість рослин мати велику кількість квіток на одному стеблі, суцвітті або в межах одного пагона; рясноквітковість.

2. (Перен., книжн.) Розмаїтість, багатство проявів, форм або явищ у певній сфері, що порівнюється з розквітом.

Властивість або стан, що характеризується наявністю великої кількості окремих квартир у межах одного житлового будинку або комплексу.

У містобудуванні та архітектурі — принцип організації житлового середовища, за якого основним типом житла є багатоквартирний будинок, на відміну від малоповерхової або одноквартирної забудови.

1. Властивість або стан системи, процесу чи технічного пристрою, що передбачає наявність кількох послідовних ступенів (каскадів), де вихід одного рівня є входом для наступного, що зазвичай спрямовано на посилення, перетворення або покращення контролю над сигналом, енергією, потоком даних тощо.

2. У техніці та технологіях — принцип побудови складних систем (наприклад, електричних фільтрів, підсилювачів, гідравлічних систем), за якого бажаний результат досягається шляхом багаторазового, ієрархічного застосування однотипних або різнотипних елементів.

1. Властивість системи, пристрою або процесу, що передбачає одночасну роботу з кількома незалежними каналами зв’язку, передачі даних або обробки інформації (наприклад, у телекомунікаціях, радіоелектроніці, обчислювальній техніці).

2. Організація роботи служби, підприємства чи установи, коли обслуговування клієнтів (наприклад, технічна підтримка, продажі) здійснюється одночасно через різні комунікаційні шляхи: телефон, електронну пошту, онлайн-чат, соціальні мережі тощо.

3. У маркетингу та продажах — стратегія використання різних взаємопов’язаних каналів розповсюдження товарів або комунікації зі споживачами (фізичні магазини, інтернет-магазин, мобільний додаток тощо).

1. (біол.) Будова або структура, що складається з двох або більше ізольованих порожнин, відділів, камер (наприклад, про багатокамерність раковини деяких молюсків або форамініфер).

2. (тех., архіт.) Властивість об’єкта, пристрою або простору мати кілька розділених камер, відсіків або секцій для виконання різних функцій (наприклад, багатокамерність резервуара, печі, конденсатора).

3. (перен., книжн.) Складність, багатогранність внутрішнього світу, психіки, свідомості людини, що характеризується наявністю різних, іноді суперечливих, аспектів або рівнів.

1. Властивість або явище, коли одна й та сама особа, об’єкт, явище чи поняття має кілька різних назв (ойконімів, гідронімів, антропонімів тощо), що можуть вживатися паралельно або в різних контекстах.

2. У лінгвістиці та ономастиці — наявність кількох варіантів назви для одного денотата, що може бути наслідком історичних змін, мовних контактів, адміністративних рішень або різних точок зору (наприклад, паралельне вживання історичної та сучасної назви міста).

1. (мед.) Патологічний стан, при якому у людини з’являється кілька зайвих зубів понад нормальну кількість; полідонтія.

2. (зоол., біол.) Наявність великої кількості зубів у тварини як видова або індивідуальна анатомічна особливість.

Властивість або стан, що характеризується наявністю кількох зон, секторів або ділянок з різними функціональними, кліматичними, адміністративними чи іншими характеристиками в межах єдиного простору, об’єкта або системи.

У містобудуванні та архітектурі — принцип планування території (наприклад, великого торговельного, офісного чи розважального центру), за якого в єдиному комплексі чітко розділені зони для різних видів діяльності (торгівля, відпочинок, обслуговування, офіси тощо).

У техніці та технологіях — наявність у пристрої, системі чи процесі кількох незалежних або взаємопов’язаних зон регулювання, контролю або впливу (наприклад, багатозональна система клімат-контролю, опалення).

У сільському господарстві та екології — природна або штучно створена розподіленість території на кілька зон з відмінними умовами для вирощування різних культур або збереження різних екосистем.

1. (техн.) Властивість палива, що характеризується високим вмістом золи після спалювання; показник, що відображає велику кількість мінеральних домішок у паливі.

2. (геол., гірн.) Одна з характеристик вугілля або інших корисних копалин, що означає підвищений відсоток зольних речовин у загальній масі.