Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова забрати; відбирання, конфіскація чогось у когось.
2. Те, що забрано, відібрано; конфіскат, реквізиція.
3. Пристрій або споруда для забору води з річки, озера, ставка тощо; водозабір.
4. Місце, де здійснюється забор води; водозабірна споруда.
5. У медицині — взяття, отримання зразка крові, тканини, секрету тощо для аналізу (наприклад, забор крові).
1. Стати білим, набути білого кольору; виділитися на тлі чогось своєю білизною.
2. З’явитися, показатися (переважно про щось біле).
1. Стати білим, набути білого кольору; побіліти.
2. Розпочати біліти, почати виглядати білим (наприклад, про щось, що з’являється в темряві).
1. Ставати білим або білішим, набувати білого кольору.
2. Виглядати білим, виділятися білим кольором серед оточення.
3. (переносно) Виявлятися, проступати (про щось біле або світле).
1. Покривати білою фарбою, вапном тощо; білити.
2. Додавати до чогось молоко, сметану або інші молочні продукти для надання білого кольору або смаку.
3. Перен. Намагатися представити щось у кращому світлі, ніж воно є насправді; виправдовувати, приховувати недоліки або провину.
1. Дія за значенням дієслова “забілювати” — покриття поверхні білою фарбою, вапняним розчином або іншим білуватим матеріалом; побілка.
2. (у кулінарії) Дія за значенням дієслова “забілювати” — додавання до страви сметани, молока, вершків або заправки на їх основі для надання світлого відтінку та ніжного смаку.
3. (переносно) Спроба приховати, пом’якшити негативні сторони чого-небудь, представивши їх у менш вигідному світлі; упокоровання, виправдання.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.
2. (діал.) Те саме, що забілення — дія за значенням дієслова «забілити» (наприклад, додавання молока, сметани або борошна, розведеного у воді, до юшки, борщу тощо для надання страві світлішого відтінку та певного смаку).
1. Стати білим, набути білого кольору; виділитися на тлі чогось своєю білизною.
2. (переносно) З’явитися, показатися (переважно про щось біле або світле).
1. Покрити білою фарбою, вапном тощо; зробити білим.
2. Додати до страви молоко, сметану, вершки або подібні продукти, щоб надати їй білого кольору або специфічного смаку.
3. Розм. Почати говорити неправду, хизуватися, нахваляти; також говорити безглуздя.
Забілий — прикметник, що позначає колір, близький до білого, але не цілком білий; злегка побілений, з білуватим відтінком.