забір

[zɑbir] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Дія за значенням дієслова забрати; відбирання, конфіскація чогось у когось.

  2. Те, що забрано, відібрано; конфіскат, реквізиція.

  3. Пристрій або споруда для забору води з річки, озера, ставка тощо; водозабір.

  4. Місце, де здійснюється забор води; водозабірна споруда.

  5. У медицині — взяття, отримання зразка крові, тканини, секрету тощо для аналізу (наприклад, забор крові).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. забір, р. забору, д. заборові, з. забір, о. забором, м. заборі, к. заборе

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘забір’ означає огорожу, паркан. Його походження не зовсім ясне, але, найімовірніше, воно пов’язане з дієсловом ‘брати’ (у значенні ‘хапати, захоплювати’), оскільки огорожа ніби ‘бере’ або ‘охоплює’ певну територію. Також існує версія, що воно споріднене зі словом ‘борти’ (бортівництво), але це менш імовірно. У будь-якому разі, ‘забір’ — це спільна слов’янська лексика, яка має відповідники в інших індоєвропейських мовах, наприклад, у литовській (baras — ‘частина поля’) чи німецькій (Bar — ‘бар’єр’).
Споріднені слова:огорожа, паркан, тин

Більше записів