Значення
-
Високий паркан, огорожа з кілків, жердин або колод, часто з гострими кінцями зверху, що оточує подвір’я, садибу або населений пункт.
-
(переносне значення) Те, що відокремлює, відгороджує, служить перешкодою або захистом.
-
(історичне, військове) Фортифікаційна споруда у вигляді дерев’яної стіни з частоколу, оборонний мур у давньоруських та козацьких часів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тин, р. тину, д. тинові, з. тин, о. тином, м. тині, к. тине
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘тин’ походить від праслов’янського *tynъ, що означало ‘огорожа, паркан’. Це слово, ймовірно, було запозичене з германських мов, порівняйте з давньоверхньонімецьким ‘zūn’ (огорожа) та англійським ‘town’ (місто). В українській мові ‘тин’ зберігає значення ‘плетена огорожа’ або ‘паркан’.