Словник Української Мови
1. Послідовник ідей В. І. Леніна, прихильник ленінізму як політичної течії.
2. У радянські часи — член або вихованець комуністичної організації (піонерської, комсомольської тощо), що носила ім’я В. І. Леніна; також — мешканець населеного пункту, названого на його честь.
3. У розмовній мові — колишній паперовий кредитний білет СРСР номіналом 10 карбованців, на якому було зображено портрет В. І. Леніна.
1. Сукупність творів літератури, мистецтва, кіно тощо, присвячених життю та діяльності Володимира Леніна.
2. Комплекс наукових, публіцистичних та художніх творів, документів і матеріалів, що стосуються вивчення його біографії, ідеологічної спадщини та історичної ролі.
Ідеологічна та політична течія, що виникла на основі теоретичної спадщини Володимира Леніна, яка розвивала та адаптувала марксизм до умов імперіалістичної епохи та практики соціалістичної революції в Російській імперії; в радянській доктрині — марксизм епохи імперіалізму та пролетарських революцій.
Супільне позначення політичних, економічних та організаційних принципів, що були закладені В. Леніним для функціонування комуністичної партії та держави диктатури пролетаріату (наприклад, концепція демократичного централізму, авангардної партії).
У переносному значенні — догматичне, нетворче застосування будь-якої теорії, що супроводжується жорсткою ортодоксальністю та цитуванням авторитетів замість аналізу реальності.
Послідовник ідей, теорій та політичної практики Володимира Леніна, одного з лідерів російського революційного руху та засновника Радянської держави.
Прихильник ленінізму — ідеологічної течії в марксизмі, що розвивала його вчення в умовах імперіалізму та пропагувала шлях до встановлення диктатури пролетаріату через революцію та створення партії нового типу.
Прибічниця, послідовниця ленінізму — ідеологічного та політичного вчення, заснованого на ідеях В. І. Леніна, що є розвитком марксизму в умовах імперіалізму та пролетарської революції.
1. Стосовний до ленінізму, пов’язаний з ідеологією та політичною практикою В. І. Леніна, що є розвитком марксизму в умовах імперіалізму та пролетарської революції.
2. Характерний для послідовників ленінізму, що відповідає його принципам і вченню.
1. Розмовна назва колишніх пам’ятників Володимиру Леніну, що були масово демонтовані в Україні після Революції гідності та у ході процесу декомунізації.
2. Неофіційна, часто іронічна назва будь-якої центральної або головної бібліотеки в місті, яка в радянський період носила ім’я В. І. Леніна (наприклад, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського в Києві історично мала таку розмовну назву).
3. У переносному значенні — застарілий, ідеологічно навантажений символ або поняття, що асоціюється з радянською тоталітарною спадщиною.
1. Стосунний до Володимира Леніна (справжнє ім’я — Володимир Ульянов), російського революціонера, політичного діяча, лідера більшовиків, ідеолога та одного з організаторів Жовтневого перевороту 1917 року, першого керівника Радянської Росії; властивий йому, пов’язаний з його діяльністю, ідеями або творчістю.
2. Заснований на ідеології, теоріях або політичних принципах, що їх розробляв та втілював Володимир Ленін; характерний для ленінізму як ідеологічного вчення та політичної практики.
3. Створений, заснований, побудований або функціонуючий за часів Леніна або за його безпосереднього керівництва; що існував у період його правління.
4. У складі власних назв та історичних термінів: що входить до офіційних найменувань установ, організацій, нагород, географічних об’єктів тощо радянської доби, присвячених або названих на честь В. І. Леніна (наприклад: Ленінська премія, ленінський заповідник).
1. У християнській літургічній практиці: коротка служба, що складається зі співу псалмів, молитов та єктеній, яка відбувається під час великих вечірніх богослужінь (наприклад, напередодні великих свят) або за померлих.
2. У західних християнських обрядах (католицтво): форма покаянної молитви або хода зі співом, що здійснюється для відвернення лиха або для вимолення прощення гріхів.