1. (істор.) Пов’язаний із леном, тобто земельною власністю, що надавалася васалу сюзереном за військову службу; стосовний до ленних відносин.
2. (перен., заст.) Такий, що знаходиться у залежному, підпорядкованому становищі; васальний.
ленний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
О пам’яте (Авгія стайня, яку не вичистиш до дна), навіщо шепчеш: «Ось Вона — така близька, така реальна: Надія, Віра і Любов, уся — як три стовпи вогненні, уся — тобі у спадок ленний наш бог римований — невбог! Ладі і Марені 513~Квітує луг… І постать біла — та найніжніша серед Муз — бере нектар… Я обізвусь, бо мова радості пробила: — Дощем пролийся золотим і заплідни, немов Данаю, мої вуста, які конають на дні студенім самоти!..
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикментик () |