Аурихальцит — рідкісний мінерал класу карбонатів, водний карбонат цинку та міді з формулою (Zn,Cu)₅(CO₃)₂(OH)₆, що утворює кристали голчастої, пластинчастої або волокнистої форми, зазвичай зеленого або блакитно-зеленого кольору.

1. (мінералогія) Рідкісний мінерал, телурит золота, хімічна формула AuTe₂; кристали таблитчасті, колір від сіро-сталевого до жовтувато-білого, блиск металічний; знахідки пов’язані з золоторудними родовищами.

2. (фантастика, ігрова термінологія) Вигаданий, часто магічний або надтвердий матеріал, сплав або кристал, що зустрічається у фентезійних творах, настільних чи комп’ютерних іграх; зазвичай має позаземне або чарівне походження та надзвичайні властивості.

Ауротерапія — альтернативний метод лікування, заснований на впливі на біополе (ауру) людини з метою відновлення енергетичного балансу та усунення фізичних і психічних захворювань.

Ауротерапія — сукупність практик (наприклад, праничне зцілення, робота з енергетичними центрами — чакрами), спрямованих на очищення, збалансування або посилення енергетичної оболонки, що, на думку прихильників методу, оточує людське тіло.

Аутоагресія — психологічний та поведінковий феномен, при якому індивідуум спрямовує агресію, ворожість або деструктивні дії на самого себе, що може проявлятися у формі самокритики, почуття провини, навмисного самопошкодження або навіть спроб самогубства.

Аутоагресія — у медицині та психіатрії: патологічна поведінка, що є симптомом деяких психічних розладів, коли людина завдає фізичної шкоди власному тілу (наприклад, порізи, опіки) без свідомого суїцидального наміру, часто як спосіб регуляції емоційного напруження.

Аутоагресія — у ширшому соціально-психологічному значенні: саморуйнівна поведінка, що включає залежності, свідоме ігнорування власних потреб, систематичне втягування у небезпечні ситуації або вибір стосунків, що завдають страждань.

Аутоалерген — речовина, що утворюється в організмі людини або тварини та здатна викликати алергічну реакцію проти власних тканин, тобто аутоалергію.

1. У біології: гіпотеза, згідно з якою організми розвиваються з неопліднених статевих клітин (наприклад, яйцеклітин) без запліднення; самопородження.

2. У психології та медицині: метод самовнушення, саморегуляції психофізіологічного стану та відновлення працездатності, заснований на розслабленні та концентрації уваги на певних відчуттях або формулах.

Самогіпноз — стан гіпнотичного трансу, який людина викликає у себе самостійно, без участі гіпнотизера, зазвичай шляхом самовнушення, концентрації уваги та розслаблення.