Словник Української
1. (геологія) Мінерал класу сульфідів, різновид арсенопіриту, що містить близько 3% кобальту; кобальтовий блиск. Хімічна формула: (Fe,Co)AsS. Кристалізується в моноклінній сингонії. Утворює сріблясто-білі до сталево-сірих призматичні кристали або зернисті агрегати.
2. (медицина, заст.) Запальне захворювання білкової оболонки ока (склери), що характеризується наявністю білуватих вогнищ інфільтрації; рідковживана назва для склериту.
Альбумінат — хімічна сполука, що утворюється в результаті взаємодії білків (альбумінів) з лугами або солями важких металів.
Альбумінат — у біохімії: продукт денатурації білка під дією кислот, лугів або високої температури, що характеризується нерозчинністю у воді.
альбуміноїд — білковоподібна речовина, що за хімічним складом і деякими властивостями нагадує білки, але не гідролізується протеолітичними ферментами; протеїноїд.
альбуміноїд — у біохімії: застаріла назва простих білків, що не розчиняються у воді, солях, розведених кислотах та лугах (наприклад, кератин, колаген, фіброїн).
Альбумінометр — медичний або лабораторний прилад для визначення концентрації білка (альбуміну) в сечі, крові або інших біологічних рідинах.
Альбумінометр — історичний прилад (скляна трубка з поділками), що використовувався в клінічній практиці для кількісного вимірювання білка в сечі шляхом визначення висоти стовпа згорнутого від нагрівання білка.
1. Альбунея — у римській міфології: одна з сивіл, пророчиц, що, за переказами, пророкувала в місті Тібурі (сучасне Тіволі) біля річки Аніо; також — тібуртинська сивіла.
2. Альбунея — у давньоримській релігії: богиня-наяда, пов’язана з цілющими водами та пророцтвами, що шанувалася біля тібуртинського джерела й гаю.
Альвіна — жіноче особове ім’я латинського походження (лат. Alvina), жіноча форма імені Альвін.
Альвіна — у геології: рідковживана назва для білої глини (каоліну), а також для одного з мінералів групи цеолітів.
1. Пов’язаний з альгамом (альгамою) — старовинною іспанською золотою монетою, що карбувалася з XIV століття; альгамовий.
2. Побудований, створений у стилі архітектурної споруди Альгамбра (палацово-фортечний комплекс маврів у Гранаді, Іспанія); альгамбрський.
Альгезія — підвищена чутливість до больових подразнень, біль, що виникає у відповідь на стимул, який зазвичай не спричинює больових відчуттів (наприклад, легкий дотик).
Альгібр — власна назва середньовічного замку в Іспанії, розташованого в Гранаді, який є видатним зразком мавританської архітектури та палацово-фортечним комплексом часів династії Насридів.
Альгібр — власна назва інших історичних фортифікаційних споруд або палаців, побудованих за часів мусульманського панування на Піренейському півострові (наприклад, Альгібр у Сільєсі).
1. (мед.) Пов’язаний зі значним зниженням або відсутністю потовиділення; стан, що характеризується сухістю шкіри та порушенням терморегуляції, часто при тяжких інфекційних захворюваннях, отруєннях або зневодненні.
2. (мед., у складі терміна) Стосовний до однієї з форм (альгідної) тяжкого перебігу деяких інфекційних хвороб, наприклад, алгідної форми правця, малярії, шигельозу, що супроводжується різким падінням температури тіла, зневодненням, пригніченням життєвих функцій.