Амфімероз — у хімії: реакція розщеплення органічної сполуки на дві частини з утворенням двох нових молекул, що супроводжується приєднанням атома водню до однієї з них, а гідроксильної групи — до іншої (наприклад, гідроліз пептидів).

амфіміксис — тип статевого розмноження, при якому новий організм утворюється в результаті злиття двох гамет (статевих клітин) різної якості, що супроводжується об’єднанням їхніх ядер і генетичного матеріалу; запліднення з перехресним обміном спадковою інформацією від обох батьків.

1. (у біології) Статевий процес, що полягає у злитті двох статевих клітин (гамет) і об’єднанні їхніх ядер при заплідненні, що призводить до утворення зиготи та генетичного поєднання спадкового матеріалу батьківських організмів.

Амфіморула — власна назва роду викопних морських єжів класу Cidaroidea, що існували в юрський період; представники цього роду мали кулястий панцир з подвійними рядами пластин.

1. У генетиці та молекулярній біології — тип точкової мутації, при якому заміна одного нуклеотида в ДНК призводить до заміни одного кодону на інший, що кодує ту саму амінокислоту (синонімічна мутація), але змінює його властивості, наприклад, робить його більш або менш поширеним (частотним) у даному геномі.

2. У ширшому вживанні — будь-яка мутація, що одночасно має або може мати як позитивні, так і негативні наслідки для організму, або мутація з подвійним (амбівалентним) функціональним ефектом.

Амфінафтохінон — органічна сполука, похідне нафталіну, що є ізомером нафтохінону; жовті кристали, які використовуються в органічному синтезі.

Амфінуклеус — у давньоримській міфології: прізвисько (епітет) бога Януса, що вказує на його дволикість і здатність дивитися одночасно в минуле та майбутнє, символізуючи початок і кінець, вхід і вихід.

1. Зоологічна назва роду примітивних хордових тварин класу головохордових (Cephalochordata), представники якого (наприклад, ланцетник) мають рибоподібну форму, напівпрозоре тіло і живуть у морському піску; ланцетник (лат. Branchiostoma, синонім Amphioxus).

2. У розмовній мові — загальна назва для ланцетника, типового представника вищезазначеного роду.

1. У віршознавстві — трискладова стопа в античній метриці з наголосом на першому та третьому складі (— ∪ —), що використовувалася в давньогрецькій та латинській поезії.

2. У сучасному українському віршуванні — трискладова стопа з наголошеними першим і третім складом та ненаголошеним другим, що може входити до складу силлабо-тонічного вірша (наприклад, у поєднанні з іншими стопами).