Ададжето — власна назва музичного твору, що вказує на повільний, спокійний темп його виконання; часто використовується в назвах частин інструментальних творів (сонат, концертів, симфоній).
-
ададжо
1. Музичний термін, що позначає повільний, спокійний темп; музичний твір або частина твору, виконані в такому темпі.
2. У балеті — повільна, плавна частина танцю, що виконується солістом або дуетом, зазвичай зосереджена на виразності та ліричності рухів.
-
адаксіальний
1. (у ботаніці) — такий, що розташований або спрямований до осі органу рослини (наприклад, про листки, пелюстки тощо); протилежне до абаксіального.
2. (у зоології) — такий, що знаходиться на стороні тіла або органу, зверненій до його осьової лінії; протилежне до абаксіального.
-
адактилія
Адактилія — вроджена аномалія розвитку, що характеризується повною відсутністю пальців на кистях або/і стопах.
-
адалін
1. (історичне) Торгова марка снодійного та заспокійливого лікарського препарату на основі барбітурату, що використовувався у першій половині XX століття.
2. (загальне) Застаріла назва або жаргонне позначення снодійних засобів групи барбітуратів.
-
адамантин
1. (мінералогія) Рідкісний мінерал, різновид корунду, що має сірувато-синювату або зеленувату барву; синій сапфір.
2. (поетичне, застаріле) Надзвичайно твердий, незламний матеріал або предмет; часто вживається як епітет для позначення надміцності (наприклад, адамантинові скелі, адамантинове серце).
3. (хімія, техніка) Штучний матеріал, сплав або покриття, що відрізняється винятковою твердістю.
-
адамантобластома
Адамантобластома — доброякісна пухлина щелепи, що розвивається з клітин епітелію емалевого органу зуба (адамантобластів) і за структурою нагадує тканину зубного зачатка.
-
адаптіоморфоз
Адаптіоморфоз — у біології, зокрема в еволюційній морфології: тип філогенетичних перетворень органів, при яких зміни їхньої будови та функції відбуваються в напрямку підвищення рівня пристосованості організму до середовища.
-
адаптованість
1. Здатність організму, системи чи механізму пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі або нових умов функціонування.
2. У біології — властивість живих організмів набувати ознак, що забезпечують найбільш ефективне існування в певному середовищі.
3. У психології та соціології — здатність людини чи соціальної групи змінювати поведінку, погляди або діяльність відповідно до нових обставин життя.
4. У техніці та програмуванні — властивість пристрою, програми чи системи працювати в різних умовах або взаємодіяти з різними компонентами без суттєвих змін.
-
адаптовний
1. Стосовний до адаптації, призначений для неї; що має властивість адаптувати або адаптуватися.
2. У біології та техніці: такий, що здатний пристосовуватися до змінних умов середовища або функціонування.