Древослів

Словник Української Мови

  • згинути

    Загинути, перестати існувати, зникнути безвісти (переважно про людей).

    Знищитися, зруйнуватися, прийти в повну непридатність (про предмети).

    Перен. втратити силу, значення, зникнути (про явища, почуття, стани).

  • згинний

    1. (про папір) Призначений для згинання, такий, що добре згинається, не ламається та не рветься при згинанні; гнучкий.

    2. (техн.) Призначений для виконання операції згинання (наприклад, про верстат).

  • згинаючий

    1. (техн.) Такий, що згинає, призначений для згинання матеріалів (наприклад, про згинальний верстат, згинальну машину).

    2. (анат., фіз.) Такий, що виконує рух, при якому зменшується кут між кістками в суглобі; флексорний (про м’язи).

  • згинач

    1. Той, хто займається згинанням чого-небудь; робітник, що виконує операцію згинання (наприклад, металевих заготовок, труб).

    2. Розмовна назва людини, яка легко піддається чиємусь впливу, не має власної твердої позиції; пристосуванець, конформіст.

    3. Технічний пристрій або верстат для згинання матеріалів (металу, дерева, пластику).

  • згинатися

    1. Змінювати свою форму під дією зовнішньої сили, утворюючи кут або вигин; ставати зігнутим.

    2. Перен. Підкорятися чиємусь впливові, тиску, втрачаючи свою волю або принципи; покірно піддаватися.

    3. Розм. Про людину: нахилятися, схилятися, згортатися (наприклад, від болю, старості).

  • згинати

    1. Надавати чомусь вигнутої форми, зігнутої лінії; зводити, з’єднуючи кінці чогось, або відхиляти частину чогось від прямого напрямку.

    2. Перен. Підкоряти чиєсь міцне, рішучі наміри або волю; примушувати до покори, поступок.

    3. У техніці, металообробці: здійснювати операцію гнуття, формувати виріб за допомогою згину.

  • згинання

    1. Дія за значенням дієслова згинати — надання чомусь вигнутої, зігнутої форми; вигинання.

    2. Фізична вправа, рух, при якому відбувається згин суглобів, зменшення кута між кістками, що сходяться в суглобі (протилежне розгинанню).

    3. У техніці та матеріалознавстві — вид обробки матеріалів (металу, дерева тощо) тиском, при якому заготовка набуває вигнутої форми без зміни площі поперечного перерізу.

    4. У лінгвістиці — те саме, що флексія, тобто зміна форми слова (відмінювання, дієвідмінювання) для вираження граматичних значень.

  • згинальність

    Властивість матеріалів, деталей або конструкцій згинатися, деформуватися під дією зовнішніх сил без руйнування; гнучкість, пружність.

    У лінгвістиці — граматична категорія, що виражає здатність слів (іменників, прикметників, займенників, числівників) змінюватися за відмінками, числами, а іноді й родами; відмінюваність.

  • згинально-крутильний

    1. (про механічні випробування, навантаження) Який поєднує дію згинання та кручення одночасно; призначений для вивчення поведінки матеріалів або конструкцій під дією таких комбінованих навантажень.

    2. (про напруження, деформацію) Пов’язаний із одночасним виникненням згинальних і крутильних напружень у матеріалі або елементі конструкції.

  • згинальник

    1. (техн.) Пристрій або механізм для згинання чого-небудь, наприклад, металевих труб, листового матеріалу тощо; гнутар.

    2. (анат., розм.) М’яз, основною функцією якого є згинання частини тіла (наприклад, кінцівки в суглобі); флексор.