Словник Української Мови
1. Створений, виконаний від руки, без використання друкарського чи іншого механічного пристрою (на противагу друкованому).
2. Пов’язаний з написанням від руки, що стосується почерку.
3. Який існує лише в оригіналі, написаний від руки автором (про текст, документ, пам’ятку).
1. Призначений для одсипання, відсипання або пов’язаний з цим процесом.
2. Стосовний до матеріалу (наприклад, піску, щебеню), який одсипають для формування певного шару, насипу чи основи.
1. Текст, написаний від руки, а не надрукований або створений за допомогою технічних засобів; рукописний оригінал літературного, наукового, документального твору.
2. Умовна назва давнього рукописного пам’ятника писемності, книги або документа (наприклад, “Київські глаголичні листки”, “Пересопницьке Євангеліє”).
1. Абревіатура від “об’єкт дослідження та тестування” — спеціалізований термін, що позначає технічну систему, пристрій або програмне забезпечення, яке є предметом вивчення, аналізу або проведення випробувань у процесі розробки чи валідації.
2. Абревіатура від “орган державної влади” — офіційне скорочене позначення установи, що входить до системи органів державного управління та здійснює владні повноваження в певній сфері.
1. Аплодувати, плескати в долоні, виражаючи схвалення, захоплення або захоплення виконавцем, подією тощо.
2. (переносно) Схвально відгукуватися про когось або щось, висловлювати захоплення.
Який набув властивостей дуба, міцний та твердий, як деревина дуба.
Переносно: який став дуже твердим, негнучким, нечутливим; закляклий, закостенілий.
Переносно: про людину: який став нечутливим, байдужим, втратив здатність до співпереживання; закляклий.
1. (у церковній практиці) здійснювати обряд посвячення (хіротонії) на духовний сан, покладаючи руки на голову посвячуваного.
2. (переносно, заст.) передавати повноваження, право або обов’язок комусь; доручати, уповноважувати.
Стан, коли тканини рослин накопичують деревні речовини (лігнін, суберин), що призводить до втрати еластичності та збільшення міцності клітинних стінок.
У переносному значенні — втрата гнучкості, чутливості, сталість у поглядах або поведінці, консерватизм.
1. (застаріле, релігійне) Покладати руки на когось під час церковного обряду, зокрема при посвяченні в сан, для передачі благодаті або лікування.
2. (переносне значення, рідковживане) Передавати повноваження, обов’язки або право; вступати у спадкове володіння чимось.
1. Медичний термін, що означає патологічне затвердіння тканин організму внаслідок відкладення солей кальцію або розвитку сполучної тканини; кальциноз, склероз.
2. У переносному значенні — втрата рухливості, чутливості, живості; заціпеніння, нерухомість (про частини тіла, органи чуття або психічний стан).