Словник Української Мови
Рівнозмінність — властивість двох або більше змінних, які можуть приймати однакові значення або взаємозамінюватися в певному контексті без зміни сенсу чи результату.
Рівнозмінність — у логіці та математиці: відношення між об’єктами, виразами або поняттями, що означає їхню тотожність за значенням або функціональну еквівалентність у заданій системі.
1. Викликати відчуття сильного фізичного чи морального огиди, відразу; зробити когось або щось огидним, неприйнятним для себе.
2. (у пасивному стані, безособово) Про стан сильного відчуття огиди, презирства до кого-, чогось (наприклад, “мене омерзило від його брехні”).
1. (У граматиці) Такий, що має однакові форми відмінювання або відмінкові закінчення в однині та множині (про іменники).
2. (У біології) Такий, що має однакову кількість хромосом у всіх статевих клітинах виду; гомогаметний.
1. Викликати в комусь почуття сильного відразу, огиди, фізичного чи морального неприйняття; стати для когось огидним, мерзенним.
2. (безособово) Про почуття сильного презирства, огиди, що охоплює когось: мені (йому, їй тощо) омерзилося — стало нудно, гидко від когось або чогось.
1. Властивість двох або більше мовних одиниць мати однакову систему відмінкових форм, однаковий тип відмінювання (наприклад, іменників середнього роду з закінченням -о в називному відмінку однини).
2. У математиці: властивість двох або більше змінних величин змінюватися з однаковою швидкістю або в однаковій пропорції, так що їхнє співвідношення залишається постійним.
1. Почуття сильного відторгнення, огиди до когось або чогось, що сприймається як морально неприйнятне, підле, гидоте.
2. Стан крайньої неприязні, ненависті, викликаний підлими, ганебними вчинками або явищами.
1. (про граматичну категорію) Такий, що має однакові парадигми відмінювання для різних слів або груп слів; що змінюється за однаковими відмінковими закінченнями.
2. (про слово) Який належить до такої категорії слів, що відмінюються за однаковою парадигмою.
1. (в кримінальному середовищі) кодекс мовчання, заборона на співпрацю з правоохоронними органами та надавання будь-яких свідчень, що ґрунтується на страху покарання з боку злочинного угруповання.
2. (переносно) загальна змова мовчання, відмова свідчити або надавати інформацію з будь-яких мотивів (політичних, корпоративних тощо).
1. Такий, що має однакове значення, вагу, важливість або силу з ким-, чим-небудь; рівноцінний, рівносильний.
2. У логіці та математиці: такий, що виражає відношення рівності, еквівалентності між поняттями, величинами або висловлюваннями.