Баришництво — дія за значенням «баришничати»; зайняття баришника, перепродаж товарів з метою наживи, спекуляція.

Баришництво — (заст.) торгівля, купівля-продаж, особливо дрібними партіями товарів або продуктів.

1. (заст.) Прибуток, нажива, зиск, дохід від торгівлі, підприємницької діяльності або фінансових операцій.

2. (перен., розм.) Користь, вигода, перевага, отримана від якоїсь справи чи ситуації.

1. У фізиці та механіці — точка, в якій зосереджена вага тіла або системи матеріальних точок; центр ваги.

2. У геометрії — точка перетину медіан трикутника; центр ваги однорідної трикутної пластини; геометричний центр трикутника.

3. У астрономії — загальний центр мас двох або більше тіл, що обертаються одне навколо одного (наприклад, планети та її супутника).

1. Власна назва українського музичного гурту, заснованого у 2007 році в місті Львові, що виконує авторську музику на стику фолк-року, етно-ф’южн та альтернативи.

2. (Від грец. βαρύς — важкий та φωνή — звук) У музичній термінології — низький, глибокий звук або тембр голосу; рідковживана назва для позначення басового регістру.

1. Барифоб — людина, яка страждає на барифобію, патологічний страх перед земним тяжінням, що проявляється у неконтрольованій тривозі за відсутності візуальної опори (наприклад, у відкритому просторі або на висоті), а також у побоюванні, що сила тяжіння може раптово зникнути або стати непередбачуваною.

2. Барифоб — персонаж із циклу фантастичних повістей українського письменника Г. Л. Олді (співавторів Геннадія та Дмитра Львових Громових), який страждає від однойменної фобії; центральний герой творів “Барифоб” та “Барифоб. День Гніву”.

1. Співак, який має баритон — середній за висотою чоловічий голос між тенором і басом.

2. Музикант, який грає на музичному інструменті з діапазоном баритона (наприклад, на баритоні-саксофоні).

1. Чоловічий голос, середній за висотою між тенором і басом, що має діапазон приблизно від ля великої октави до ля першої октави.

2. Співак, який володіє таким голосом і виконує партії, написані для цього діапазону.

3. Мідний духовий музичний інструмент сімейства саксгорнів, що за тембром і діапазоном наближається до тромбона, але має три вентилі.

4. Струнний смичковий музичний інструмент родини віол, що був поширений у XVI–XVIII століттях, з додатковими резонансними струнами.

Баритоліт — рідкісний мінерал, гідроксил-фосфат свинцю та барію (Pb, Ba)₃(PO₄)₂·(OH)₃, що утворює призматичні кристали жовтого, зеленувато-жовтого або бурого кольору.

Баритокальцит — рідкісний мінерал класу карбонатів, суміш барію та кальцію, хімічна формула BaCa(CO₃)₂. Кристалізується в ромбічній сингонії, утворює призматичні кристали або зернисті агрегати. Має скляний блиск, безбарвний або білуватий, низьку твердість. Вторинний мінерал, що зустрічається в гідротермальних жилах разом з іншими карбонатами.

Баритоз — професійне захворювання легень, що виникає внаслідок тривалого вдихання пилу барію або його сполук, характеризується відкладенням частинок у легеневій тканині та розвитком пневмоконіозу.