баритон

[bɑrɪton] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Чоловічий голос, середній за висотою між тенором і басом, що має діапазон приблизно від ля великої октави до ля першої октави.

  2. (Мистецтво) –

    Співак, який володіє таким голосом і виконує партії, написані для цього діапазону.

  3. (Мистецтво) –

    Мідний духовий музичний інструмент сімейства саксгорнів, що за тембром і діапазоном наближається до тромбона, але має три вентилі.

  4. (Мистецтво) –

    Струнний смичковий музичний інструмент родини віол, що був поширений у XVI–XVIII століттях, з додатковими резонансними струнами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. баритони, р. баритона, д. баритонові, з. баритона, о. баритоном, м. баритоні, к. баритоне

Більше записів