Словник Української Мови
1. (діал., рідк.) Стати схожим на Живичу — персонажа української міфології, духа лісу та покровителя худоби, набути його рис або властивостей.
2. (перен., ірон.) Дичавіти, ставати нелюдимим, замкнутим, відлюдкуватим; втрачати зв’язок з соціумом, жити по-звіриному.
1. Процес видалення або нейтралізації отруйних, отруйно-димових, задушливих, запальних або інших небезпечних газів (а також парів отруйних рідин) з місцевості, споруд, техніки, одягу, продовольства, води тощо, що були заражені внаслідок аварії, техногенної катастрофи або бойових дій.
2. У техніці та промисловості — процес видалення розчинених або адсорбованих газів з рідин, твердих матеріалів або замкнутих об’ємів (наприклад, з паливних систем, резервуарів).
3. У медицині — лікувальна процедура видалення газів, що накопичилися в шлунково-кишковому тракті.
1. (власна назва) Надати комусь або чомусь прізвище Виживич, перетворити на Виживича.
2. (переносно, рідко) Надати ознак, властивостей або статусу, характерних для роду Виживичів (наприклад, у контексті історичних чи генеалогічних досліджень).
1. (Власна назва) Належний до села Виживичі (нині село в Бродівській громаді Львівської області), пов’язаний з ним; такий, що походить із Виживич.
2. (Термін, істор.) Належний до шляхетського роду Виживицьких (Виживицьких-Куликівських), що походив із села Виживичі; такий, що стосується цього роду.
1. Пристрій або технічний засіб для видалення (дегазації) отруйних, горючих або інших небажаних газів із рідин, твердих матеріалів, ємностей або територій.
2. Спеціалізована установка або цех на промисловому підприємстві (наприклад, коксохімічному, металургійному), де проводиться процес видалення летких компонентів.
3. Засіб індивідуального або колективного захисту (розпилювач, машина), призначений для обробки місцевості, техніки, одягу з метою нейтралізації або видалення отруйних речовин.
Дієслово, яке вживається переважно в медичній термінології та означає процес відновлення життєвих функцій організму після стану клінічної смерті, важкого ураження або глибокої непритомності; повернутися до життя.
У переносному значенні — відродитися, набути нових сил, активізуватися після періоду занепаду, стагнації або кризи (про явища, процеси, організації тощо).
Дегажеман — власна назва літературного преміального фонду та однойменної премії в Україні, заснованих 2017 року для підтримки авторів, які пишуть українською мовою, зокрема в жанрі фентезі.
Дегажеман — власна назва однойменної серії фентезійних романів української письменниці Галини Кирпи, перша книга якої («Дегажеман. Спадкоємці») стала переможцем однойменної премії 2018 року.
1. Дієслово, що означає: зробити живим, надати життя; оживити, відродити.
2. У переносному значенні: відновити, активізувати, надати сили для розвитку (наприклад, про почуття, традицію, справу).
3. У медицині та біології: врятувати від смерті, підтримати життєві функції; реанімувати.
1. (від фр. dégagé — вільний, розкутий) У балеті та хореографії: стан стопи, коли вона відірвана від підлоги та витягнута на висоті 45° або вище, а також рух, під час якого нога відкривається в таке положення.
2. (переносно) Вільна, розкута, невимушена манера поведінки, вираження думок або стиль життя.
1. (про рослини) Ставати живучим, приживатися після посадки або пересадки.
2. (розм.) Ставати витривалішим, загартовуватися, звикати до певних умов життя.
3. (заст.) Виживати, залишатися в живих після важких випробувань, лих.