виживичитися

1. (діал., рідк.) Стати схожим на Живичу — персонажа української міфології, духа лісу та покровителя худоби, набути його рис або властивостей.

2. (перен., ірон.) Дичавіти, ставати нелюдимим, замкнутим, відлюдкуватим; втрачати зв’язок з соціумом, жити по-звіриному.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |