Коніотуберкульоз — професійне захворювання легень, спричинене тривалим вдиханням пилу, що містить мікобактерії туберкульозу, характерне переважно для працівників кінних заводів, конюшень та інших підприємств, пов’язаних з обслуговуванням коней.

Коніотомія — хірургічна операція, різновид трахеотомії, при якій розтин роблять через конічну зв’язку (лат. ligamentum conicum) гортані для створення тимчасового дихального шляху.

Коніокортекс — це спеціалізована зона кори головного мозку, що обробляє інформацію від органів чуття (зокрема, зорових, слухових і соматосенсорних подразників) та характеризується чіткою шаруватою (шарувато-стовпчастою) будовою нейронів.

Коніоз — захворювання легень, спричинене систематичним вдиханням промислового пилу (наприклад, вугільного, кремнієвого, азбестового), що призводить до розвитку фіброзу легеневої тканини.

Коніметр — пристрій для вимірювання кількості пилу в повітрі, що працює на принципі осадження частинок на липкій поверхні.

Коніметр — застаріла назва приладу для кількісного визначення запиленості повітря в гірничих виробках, шахтах.

Конілен — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

Конікотомія — хірургічна операція, при якій розрізають гортань у ділянці конічної зв’язки (між персневим та щитоподібним хрящами) для забезпечення дихання при гострому стенозі (звуженні) гортані.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

2. Розмовна назва Коніського замку (Кам’янець-Подільська фортеця), що походить від прізвища будівничого — військового інженера Теодора Коніського.

Конізація — власна назва (топонім) села в Україні, у складі Берегівської міської громади Берегівського району Закарпатської області.

Конідії — безстатеві спори грибів, що утворюються на спеціальних гіфах (конідієносцях) поза спораніями, зазвичай на кінцях чи з боків міцелію, і слугують для розмноження.