1. Жінка, яка має титул герцога (дуки) у деяких європейських країнах; дружина або вдова герцога.
2. (Переносно) Жінка, яка вирізняється високим становищем, багатством, аристократичністю поведінки або величним виглядом.
Словник Української Мови
1. Жінка, яка має титул герцога (дуки) у деяких європейських країнах; дружина або вдова герцога.
2. (Переносно) Жінка, яка вирізняється високим становищем, багатством, аристократичністю поведінки або величним виглядом.
Процес нагромадження та збільшення капіталу шляхом інвестування частини прибутку або заощаджень у виробництво з метою розширення господарської діяльності та отримання майбутніх доходів.
Створення нових або додавання до існуючих фондів підприємства, що використовуються для фінансування його активів та забезпечення зростання.
1. Економічна характеристика виробництва, технології або галузі, що відображає відношення обсягу використаного основного капіталу (основних фондів) до кількості виробленої продукції або до чисельності працівників; ступінь насиченості виробництва засобами праці.
2. Показник, що визначає обсяг капітальних вкладень (інвестицій), необхідних для створення одиниці виробничої потужності або для випуску одиниці продукції в певній галузі.
1. Рідкісний варіант написання прізвища українського поета, перекладача та громадського діяча Івана Франка — “Дукачик”, що іноді зустрічається в архівних документах або публікаціях кінця XIX — початку XX століття.
2. У місцевій топоніміці Західної України (зокрема, на Львівщині) — народна назва невеликого пагорба, узгір’я або присадкуватої гори, що походить від слова “дука” (виступ, горб).
Який потребує значних капітальних вкладень, великих інвестицій у основні фонди (обладнання, споруди тощо) для свого створення або функціонування.
1. Історична золота монета, карбована в Європі (переважно в Італії, Нідерландах, Угорщині) у XIV–XVII століттях, що мала широке ходіння, зокрема на українських землях.
2. Рідкісна назва західноукраїнської срібної монети, карбованої наприкінці XVII — на початку XVIII століття за зразком італійського дуката (так званий “ляховий таляр” або “ляховий дукат”).
3. Переносно: загальна назва для будь-якої старовинної, переважно іноземної, золотої або срібної монети, що сприймається як цінність, скарб.
Економічний показник, що характеризує ефективність використання вкладених коштів (капіталу) і обчислюється як відношення отриманого прибутку до суми капіталу, що був для цього використаний.
1. Рідкісний варіант написання прізвища відомого українського письменника, громадського діяча та мовознавця Івана Франка, що вживався в окремих публікаціях кінця XIX — початку XX століття.
2. У літературознавстві та історіографії — творчий псевдонім або літературне прізвисько Івана Франка, що походить від його власного скороченого імені “Дук” (від Іван-Дух).
1. Інвестування грошових коштів (капіталу) у будівництво, виробництво, придбання майна, цінних паперів тощо з метою отримання прибутку або досягнення іншого економічного чи соціального ефекту.
2. Сума коштів (капіталу), що вкладається в певний об’єкт, проект або галузь для їх розвитку, модернізації чи розширення.
1. Старовинна золота монета, що карбувалася в Європі з XIII століття, спочатку в Італії, а згодом у багатьох інших країнах; також назва деяких срібних монет.
2. Назва угорської золотої монети, що перебувала в обігу на українських землях у складі Речі Посполитої та Австрійської імперії.
3. Переносно: символ багатства, грошей, великої цінності (зазвичай у множині).