• загінчик

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “загін” — невеликий загін, невелика військова чи організована група людей, призначена для виконання певного завдання.

    2. (у переносному значенні) Невелика група однодумців, прихильників чи послідовників певної ідеї, діяльності.

    3. (у переносному значенні, розм.) Невелика кількість, група когось або чогось.

  • загінчай

    Загінчай — власна назва, що позначає одного з найвідоміших козаків-характерників у народних переказах та історичних джерелах, військового та політичного діяча Війська Запорозького середини XVII століття, сподвижника Богдана Хмельницького.

    Загінчай — персонаж українського фольклору, зокрема легенд про характерників, якому приписуються надприродні здібності та незвичайна сила.

  • загінок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “загін” — невеликий загін, невелика група людей, об’єднана для спільної діяльності, переважно військового чи спеціального призначення.

    2. Власна назва (топонім) невеликого населеного пункту, зокрема села в Україні.

  • загінний

    1. Який стосується загону (військового, піонерського тощо), належить до нього або призначений для нього.

    2. У складі власних назв: такий, що має відношення до військового загону, зокрема авіаційного (наприклад, командир загінний).

  • загінка

    1. Власна назва української народної пісні-гри, яка виконується під час весняно-літніх обрядів, зокрема на Зелені свята (Русалчин Великдень), та часто супроводжується хороводом або танцювальними рухами.

    2. Назва народного обрядового танцю-гри, що виконується під однойменну пісню, зазвичай колом (хороводом).

    3. (рідко) Сама дія — гра, розвага, веселощі, гуляння молоді (частіше у множині: “загінки”).

  • загінець

    1. Мешканець або уродженець села Загінь (Загінець) у Сумській області України.

    2. Мешканець або уродженець села Загінь (Загінець) у Чернігівській області України.

    3. (Переносно) Людина, чиї життєві обставини або характер асоціюються з важкою долею, самотністю або віддаленістю, за аналогією з назвою села, що може походити від слів “загинути” або “загін” (віддалене, відокремлене місце).

  • загін

    1. Військовий підрозділ або спеціально організована група людей для виконання певного бойового, розвідувального або спеціального завдання (наприклад: розвідувальний загін, партизанський загін, загін спеціального призначення).

    2. Організована група людей, об’єднана для спільної праці, дослідження чи іншої цілеспрямованої діяльності (наприклад: будівельний загін, студентський загін, загін з ліквідації аварії).

    3. Відокремлена група тварин у зоології, одна з вищих таксономічних категорій у систематиці, що об’єднує близькі родини (наприклад: загін хижих, загін гризунів).

    4. Частина військового формування, флоту, що виконує окреме завдання або має певне місце в строю (застаріле або спеціалізоване вживання; наприклад: загін кораблів, авангардний загін).

  • загущувач

    Речовина, яку додають до рідини або напіврідкої маси для збільшення її в’язкості та щільності, надання тістоїдної консистенції.

    Пристрій або технічний елемент, призначений для згущення рідини, пульпи або суспензії шляхом відділення рідкої фази (наприклад, у гірничій справі, харчовій промисловості).

  • загущуватися

    1. Ставати густішим, набувати більшої густоти; згущуватися (про рідини, суміші, повітря тощо).

    2. Ставати частішим, щільнішим, посилюватися (про дощ, сніг, туман, темряву тощо).

    3. Ставати більш насиченим, інтенсивним (про колір, тінь, запах тощо).

    4. Ставати щільнішим, менш прохідним (про ліс, зарості, волосся тощо).

    5. Перен. Посилюватися, ставати більш напруженим, щільнішим (про події, атмосферу, інтригу тощо).

  • загущувати

    1. Робити густішим, збільшувати густоту чогось, додаючи щось або зменшуючи кількість рідини.

    2. Посилювати, збільшувати щільність, концентрацію чого-небудь (наприклад, загущувати фарбу, атмосферу).

    3. Робити більш частим, щільним (наприклад, загущувати посіви, лави).