• аміл

    1. (хімія) Застаріла назва пентану — насиченого вуглеводню з п’ятьма атомами карбону в молекулі (C₅H₁₂), що є складовою частиною бензину.

    2. (хімія) Загальна назва радикалу (залишку) пентану (C₅H₁₁–), що входить до складу складніших органічних сполук, наприклад, амілового спирту.

  • аміламін

    Аміламін — власна назва лікарського засобу, що є комбінацією амінофталугідразіду та метамізолу натрію, який застосовується як знеболювальний та протизапальний препарат.

  • амілбромід

    Амілбромід — хімічна сполука, бромід амілу, що застосовується в органічному синтезі та може використовуватися в медицині як седативний засіб.

  • амілгалогенід

    Амілгалогенід — органічна сполука, похідна амілу (пентану), в якій один або кілька атомів водню заміщені на атом галогену (фтору, хлору, брому, йоду); представник класу алкілгалогенідів.

  • амілйодид

    Амілйодид — хімічна сполука, йодистий аміл, органічний йодид, що є похідним амілового спирту, де атом гідрогену заміщений на йод; зазвичай безбарвна рідина з різким запахом, що застосовується в органічному синтезі.

  • амілметиловий

    Хімічний термін, що позначає органічну сполуку, яка містить у своєму складі дві різні вуглеводневі групи: амільну (пентанільну, C₅H₁₁–) та метилову (CH₃–). Наприклад, амілметиловий етер.

  • амілнатрій

    Амілнатрій — органічна сполука, органометалічний реагент, що є похідною натрію, з хімічною формулою C₅H₁₁Na; застосовується в органічному синтезі як сильна основа та нуклеофіл для отримання інших сполук.

  • аміловий

    1. Стосовний до амілу, що містить аміл або стосується його властивостей (у хімії та технології).

    2. Стосовний до крохмалю, крохмальний (застаріле або спеціалізоване вживання, оскільки “аміл” — одна з назв крохмалю).

  • амілоетиловий

    1. Стосовний до амілоетилу — хімічної сполуки, що поєднує аміл (пентан) та етил, або до продуктів на його основі.

    2. У хімічній промисловості — властивий амілоетиловому спирту (пентанолу), що використовується як розчинник або сировина для синтезу.

  • амілоз

    1. (біохімія) Полісахарид, один з двох основних компонентів крохмалю, що складається з неразгалужених ланцюгів залишків глюкози, з’єднаних альфа-1,4-глікозидними зв’язками; має лінійну структуру, менш розчинний у воді порівняно з амілопектином і дає синє забарвлення з йодом.

    2. (медицина) Рідкісна спадкова хвороба, при якій порушується обмін глікогену в організмі через дефіцит ферменту фосфорилази в печінці; належить до групи глікогенозів.