1. Розділяти на частини ударом або силою, розколювати, розщеплювати (наприклад, дрова, камінь).
2. Перен. Викликати розбрат, суперечності, порушувати єдність у колективі, суспільстві, організації тощо.
-
обижати
1. Завдавати комусь образу, приниження, моральної шкоди словами або вчинками; ображати.
2. Чинити несправедливість щодо когось, порушувати чиїсь права або інтереси; утискати.
3. Розмовне: дражнити, зачіпати когось (часто у звертанні до дітей).
-
розколиватися
1. Розпадатися на частини, тріскатися, давати тріщини (про тверді предмети).
2. Розділятися на окремі групи, частини, втрачати єдність через внутрішні суперечності, розбіжності (про організації, колективи, суспільство).
3. Зазнавати розколу, внутрішнього поділу через розбіжності в переконаннях, поглядах (про релігійні громади, політичні рухи, партії).
-
обижатися
1. Відчувати обраду, досаду, прикрість через чиїсь слова, вчинки або ставлення; почувати себе ображеним.
2. Демонструвати своє незадоволення, образившись на когось; виявляти невдоволення мовчанням, зміною поведінки тощо.
3. (У значенні близькому до «гніватися») Виявляти роздратування, сердитися через якусь дрібницю, неприємність.
-
обиняк
1. (діал.) Невеликий, неглибокий яр, балка, западина на поверхні землі.
2. (діал.) Затишне, захищене від вітру місце; закуток.
-
розколинка
Розколинка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
обиняки
1. Непрямі, натякові висловлювання, зауваження, які не називають щось прямо, а лише дають зрозуміти, натякають на це; іносказання.
2. (у множині) Нещирі, формальні вибачення, запевнення, які не виражають справжніх намірів або почуттів.
-
розколисаний
Який перебуває у стані коливання, розгойдування; розхитаний, розгойданий.
Про людину: який відчуває легкість, м’якість у тілі після коливання (наприклад, у гамаку або на гойдалці); розслаблений, заспокоєний таким рухом.
Переносно: який перебуває у стані мрійливої задумливості, ніжного або легкого емоційного збудження; заколисаний, сповнений певних почуттів (наприклад, розколисаний мріями, мелодією).
-
обираний
1. Який був обраний шляхом голосування або іншої форми волевиявлення для виконання певних функцій, обов’язків; такий, що отримав переважну кількість голосів.
2. Який виділений з-поміж інших за якимись якостями, перевагами; вибраний, відібраний.
3. У релігійному контексті (з великої літери — Обраний, Обрана): про Бога або Богородицю як об’єкт особливої любові, поклоніння; також про людину або народ, які, згідно з віровченням, користуються особливою благодаттю Божою.