1. (від лат. rex — цар) Титул правителя в Стародавньому Римі в період царської доби (до 509 р. до н.е.), а також у деяких середньовічних державах; особа, що має цей титул.

2. (від англ. wreck) Залишки потонулого судна, що лежать на дні моря або викинуті на берег; корабельна аварія, катастрофа.

Рекалесценція — період одужання після перенесеної хвороби, що характеризується поступовим відновленням нормальних функцій організму, сил та працездатності.

Рекалесценція — у медицині: заключна стадія інфекційного захворювання, клінічні ознаки якого зникають, але повне морфологічне та функціональне відновлення уражених органів ще не завершене.

1. (техн.) Процес повторного насичення води солями кальцію, особливо карбонатом кальцію, для відновлення її жорсткості після попереднього пом’якшення.

2. (с/г, ґрунтознавство) Внесення вапна або інших кальціймісних матеріалів у ґрунт для підвищення його pH та нейтралізації надмірної кислотності; вапнування.

1. У банківській справі — операція повернення (протесту) неплатоспроможного векселя тому, хто його передав (індосанту), або ж будь-якому з попередніх боржників за векселем для стягнення суми.

2. У торгівлі — право покупця повернути продавцю товар, отриманий за комісійною угодою, якщо він не був проданий.

3. У карткових іграх — додаткова гра або ставка після основної, що дає можливість відігратися.