Словник Української Мови
Історичний титул голови уряду (канцлера) в Німецькій імперії (1871–1918), Веймарській республіці (1919–1933) та у Третьому рейху (1933–1945).
Особа, яка обіймала цю посаду, зокрема Отто фон Бісмарк (перший рейхсканцлер) або Адольф Гітлер (останній рейхсканцлер, який згодом об’єднав цю посаду з посадою президента).
1. Назва парламенту Австро-Угорщини (1867–1918 роки), що складався з двох палат: Палати панів (верхньої) та Палати послів (нижньої).
2. Назва парламенту (імперської ради) у Німецькій імперії (1871–1918 роки), що складався з Бундесрату (ради представників держав-членів) та Рейхстагу (обираної народом палати).
1. Історична будівля в Берліні, зведена в 1884–1894 роках для засідань однойменного законодавчого органу Німецької імперії, а пізніше — Веймарської республіки; символічно пов’язана з об’єднанням Німеччини та її демократичною історією.
2. Назва парламенту (законодавчого органу) у Німецькій імперії (1871–1918) та у Веймарській республіці (1919–1933).
3. У сучасному контексті — будівля в Берліні, де з 1999 року засідає Бундестаг (федеральний парламент) Федеративної Республіки Німеччина.
1. (істор.) Велика срібна монета, що карбувалася в Німеччині з XVI століття та була однією з основних грошових одиниць у Німеччині та Скандинавії до введення золотого стандарту; згодом назва перейшла на грошову одиницю “талер”.
2. (істор.) Грошова одиниця, що використовувалася в Північній Німеччині до 1871 року, коли її замінила німецька марка.
Вища спеціальна партійна посада в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (НСДАП), що відповідала званню маршала та призначалася особисто фюрером; найчастіше вживається стосовно Генріха Гіммлера, який обіймав посаду рейхсфюрера СС і шефа німецької поліції.
Військове звання в організації СС (Schutzstaffel), найвище звання в цій структурі, еквівалентне фельдмаршалу в вермахті.