Древослів

Словник Української Мови

  • цзяо

  • ремонтник

    1. Фахівець, який займається ремонтом, відновленням працездатності або належного стану техніки, обладнання, приміщень тощо.

    2. Військовослужбовець, який входить до складу ремонтних підрозділів і відповідає за відновлення техніки, зброї або споруд.

  • цзяолінпао

  • ремонтниця

    Жінка, яка професійно займається ремонтом, відновленням або поліпшенням стану техніки, обладнання, приміщень тощо.

    Робітниця, що виконує ремонтні роботи на підприємстві, часто у складі спеціальної бригади.

    Розмовне позначення жінки, яка працює в галузі ремонту та обслуговування (наприклад, ремонтниця взуття, ремонтниця побутової техніки).

  • ремонтно

    1. (дієприслівник від дієслова “ремонтувати”) Спосіб виконання дії, пов’язаної з ремонтом; так, як властиво ремонту, ремонтним роботам.

    2. (прислівник) У сполученні з дієсловами, що означають дії з відновлення, поліпшення стану чогось; у значенні, пов’язаному з ремонтом.

  • ци

  • ремонтно-будівельний

    1. Який стосується одночасно ремонту та будівництва, пов’язаний з цими видами діяльності.

    2. Який призначений для проведення ремонтних та будівельних робіт.

  • циб

  • ремонтно-відновний

    1. Призначений для ремонту та відновлення пошкоджених або зношених об’єктів, споруд, техніки тощо, з метою повернення їм працездатного стану або первісного вигляду.

    2. Пов’язаний з комплексом робіт, спрямованих на усунення пошкоджень, дефектів і відтворення функціональності або цілісності чогось.

  • циба