Словник Української Мови
1. Втрачати свободу, незалежність, потрапляти в неволю або під гніт; ставати поневоленим, підкореним.
2. (переносно) Підпадати під сильний вплив, владу чогось, потрапляти в залежність від когось або чогось (наприклад, від шкідливих звичок, почуттів, обставин).
1. Позбавляти когось долі, щастя, робити нещасним; пригнічувати, поневолювати.
2. Позбавляти сили, життєвої енергії, знесилювати; виснажувати.
1. Втратити сили, знемогтися, стати знесиленим.
2. Зазнати невдачі, поразки; опинитися в скрутному становищі, злиднях.
1. Позбавити когось сили, можливості діяти; знесилити, знемогти.
2. Позбавити когось майна, засобів до існування; зробити злиднем, жебраком.
1. Стан соціальної, матеріальної або духовної бідноти, ураженості, важкого безвихідного становища; пригнобленість, злидні.
2. Властивість за значенням прикметника “знедолений”; обмеженість у фізичних, розумових або соціальних можливостях; нещасливість, убогість.
1. Стан крайньої бідноти, злиднів, матеріальної та соціальної скрути; позбавлення необхідних умов для гідного життя.
2. Позбавлення чогось важливого, життєво необхідного; стан втрати, пригніченості, морального страждання.
3. (У філософському та соціальному контексті) Стан соціальної виключеності, обмеження в правах та можливостях, що призводить до маргіналізації людини чи групи людей.
1. Позбавлений матеріальних благ, засобів до існування; бідний, убогий, нещасний.
2. Позбавлений чогось важливого, цінного (наприклад, прав, можливостей, надій); пригнічений, обділений.
3. (У переносному значенні) Про що-небудь жалюгідне, бідне на зміст, вираз; мізерний.
Нещодавно, незадовго до теперішнього моменту; упродовж короткого часу, що безпосередньо передував чомусь.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. (у фольклорі та поетичній мові) Нещасні випадки, прикрощі, лиха, недоля; те, що приносить страждання, завдає шкоди.
2. (рідко) Небезпечні, катастрофічні явища природи, стихійне лихо.