Словник Української Мови
1. (у кристалографії) такий, що має різну форму або різні властивості в різних напрямках; неоднаковий за формою в різних частинах.
2. (у біології) такий, що характеризується відмінностями у формі, будові або розмірах між особинами одного виду або між різними структурами в межах одного організму.
3. (у хімії, фізиці) такий, що не має однакових фізичних властивостей у всіх напрямках; анізотропний.
Анізопеталія — ботанічний термін, що позначає нерівність пелюсток у віночку квітки, коли вони відрізняються за формою, розміром або іншими ознаками.
Анізопетіолія — ботанічний термін, що позначає різну довжину черешків (петіолій) у сусідніх листків на одному пагоні або гілці рослини.
1. Стосовний до аніліноальдегідів — органічних сполук, що поєднують анілінову групу (-NH₂) та альдегідну групу (-CHO) в одній молекулі.
2. Отриманий або синтезований за участю аніліну та альдегідів, або стосовний до таких реакцій чи продуктів.
Аніліноксалат — хімічна сполука, похідна оксалатної кислоти, що використовується як проявник у фотографії, зокрема для обробки кінофотоматеріалів.
Аніліноній — катіон, що утворюється при протонуванні аніліну (C₆H₅NH₃⁺), органічна сполука з позитивно зарядженою групою -NH₃⁺, приєднаною до бензенового кільця.
1. Художниця, яка спеціалізується на зображенні тварин у живописі, графіці, скульптурі тощо; жінка-анімаліст.
2. Дослідниця, яка вивчає поведінку тварин; жінка-зоолог, що працює в галузі анімалістики (рідко).
Анімалофілія — сексуальна тяга або фіксація на тваринах, що проявляється у фантазіях, сексуальній поведінці або вступі в статеві контакти з тваринами (зоофілія).
1. Прибічники теорії преформізму в біології XVII–XVIII століть, які вважали, що в статевих клітинах (зокрема, в сперматозоїдах) міститься вже готовий, але дуже малий зародок майбутньої істоти, що лише зростає під час розвитку.
2. Послідовники вчення голландського натураліста Антоні ван Левенгука, які, спостерігаючи за допомогою мікроскопа «насіннинні тваринки» (сперматозоїди), трактували їх як мікроскопічних «маленьких тваринок» (від лат. animalculum — тваринка), що містять зародок.
1. (від італ. animato — оживлено) Музичний термін, що вказує на виконання твору або його частини в жвавому, пожвавленому темпі, з енергією та оживленням.
2. (переносно) Жваво, енергійно, з оживленням (про манеру розмови, читання, оповідання тощо).