Словник Української Мови
1. Гумусова залізиста кора вивітрювання червонувато-бурого кольору, що утворюється в умовах вологих тропіків та субтропіків і використовується як будівельний матеріал.
2. Мінеральна сировина (руда) для видобутку заліза, нікелю, алюмінію, що залягає у вигляді такої кори вивітрювання.
Процес утворення латеритів — мінеральних порід, багатих на оксиди заліза та алюмінію, що виникають при інтенсивному вивітрюванні гірських порід у вологих тропічних та субтропічних кліматах.
1. (геол.) Про ґрунт або гірську породу: що перетворився на латерит внаслідок процесів вивітрювання та вилуговування в умовах вологих тропіків і субтропіків.
2. (геол.) Про мінерал або руду: що містить латерит або має ознаки перетворення на нього.
Процес перетворення гірських порід на латерити (залізисті або алюмінієві корисні копалини) в результаті інтенсивного вивітрювання в умовах вологих тропіків і субтропіків.
1. Який стосується латериту — червоної залізистої ґрунтової породи, що утворюється в тропічних та субтропічних регіонах в результаті інтенсивного вивітрювання гірських порід.
2. Сформований з латериту або властивий йому.
Латеріт — гірська порода залізисто-алюмінієвого складу червонувато-бурого кольору, що утворюється в результаті інтенсивного вивітрювання вологих тропічних лісів.
Латеріт — твердий будівельний матеріал, видобутий шляхом вирізування блоків з латеритових порід, що на повітрі швидко твердне.
1. (в архітектурі) Високий, зазвичай баштоподібний ліхтар або ліхтарна вежа, що вінчає купол або дах будівлі (переважно церковної) і призначений для освітлення внутрішнього простору через вікна; також загальна назва ліхтарів на куполах.
2. (в історії, перен.) Назва давньоримської масляної лампи або світильника на довгій ручці, який використовувався для освітлення.
1. У літературознавстві — версія твору, що виникла пізніше за основну (оригінальну) редакцію, часто в результаті авторського перероблення або доповнення.
2. У текстології — пізніший варіант тексту, що відрізняється від попередніх редакцій стилістичними правками, змінами в композиції або змістовними доповненнями.
1. (в анатомії та медицині) Який стосується одночасно гортані та глотки, пов’язаний з ними; що належить до гортанно-глоткової ділянки.
Ларингофарингіт — запальне захворювання слизових оболонок гортані та глотки, що часто розвивається як ускладнення гострих респіраторних інфекцій.