Словник Української Мови
1. (техн.) Процес зменшення товщини матеріалу (наприклад, металу, скла) шляхом механічної обробки, видалення шару або інших технологічних операцій.
2. (мед., біол.) Патологічне або природне зменшення товщини, щільності чи обсягу тканини, шару чи структури організму (наприклад, утонення сітківки ока, кісткової тканини).
3. (перен.) Поступове послаблення, зменшення інтенсивності, сили або якості чогось (наприклад, утонення зв’язків, утонення шару культурного ґрунту).
1. Одиниця лічби для окремих предметів, які можна порахувати; предмет як окремий екземпляр серед однорідних.
2. Річ, предмет, пристрій (часто з невизначеною або забутою назвою).
3. Те саме, що штучність — щось неприродне, надумане, позбавлене простоти.
4. У значенні вигуку “Штука!” — вираз здивування, захвату або іронії щодо чогось незвичайного, хитрого або майстерного.
5. Застаріла назва військової тактичної одиниці (наприклад, артилерійської батареї) або військового підрозділу в деяких європейських арміях історично.
Загинути від потрапляння води в дихальні шляхи під час перебування у воді.
Повністю зануритися у рідину або в’язку субстанцію, опинитися на дні водойми.
Перен. Повністю зникнути, загубитися, потонути (у чомусь абстрактному: в думках, у темряві тощо).
Хлоритоїд — мінерал класу силікатів, гідроксилвмісний алюмосилікат заліза та магнію пластинчастої будови, що утворює характерні ромбоподібні кристали темно-зеленого, сірувато-зеленого або майже чорного кольору.
1. (про предмети) Повністю зануритися у рідину, опинитися на дні водойми; потонути.
2. (перен., розм.) Загубитися, зникнути серед чогось у великій кількості; стати непомітним.
1. Майстер, який виготовляє штучні (вироблені, не природні) речі; ремісник, що спеціалізується на виготовленні складних або хитромудрих виробів, механізмів.
2. Людина, яка вправно, майстерно щось робить; майстер на всі руки, умілець.
3. Той, хто вдає до хитромудрих прийомів, хитрощів, вигадок для досягнення чогось; хитромудра, підступна людина.
4. Заст. Актор, лицедій; фокусник, ілюзіоніст.
Хлоріндиго — синтетичний органічний барвник, похідний індіго, у молекулі якого атоми гідрогену заміщені на атоми хлору; застосовувався в текстильній промисловості для фарбування бавовни.
Хлоріндиго — комерційна назва конкретного барвника цієї групи, відомого також як “пурпур К.Б.” (кислотний барвник).
1. Загинути від потоплення у воді або іншій рідкій субстанції.
2. (переносно) Повністю зануритися, бути поглиненим чимось (наприклад, у думках, почуттях).
3. (розм.) Сильно промокнути, намокнути до нитки.
1. Займатися штукарством, вигадувати, конструювати щось хитромудре, технічно складне або незвичайне.
2. Розмовне. Майструвати, лагодити, ремонтувати щось, часто з використанням винахідливості та імпровізації.
3. Розмовне, переносне значення. Хитрити, використовувати хитрі прийоми, обманювати, вести нечесну гру.