1. У математиці, зокрема в теорії груп та алгебрі Лі — властивість бінарної операції, при якій зміна порядку операндів призводить до зміни знаку результату; антисиметричність операції. Наприклад, для операції комутатора [A, B] = AB − BA антикомутація означає, що [A, B] = −[B, A].

2. У фізиці, зокрема в квантовій механіці та теорії поля — фундаментальна властивість операторів створення та знищення для ферміонів, яка виражається антикомутаційними співвідношеннями: {A, B} = AB + BA = 0, де A та B — відповідні оператори. Це відображає принцип Паулі.

1. У фізиці та електротехніці — пристрій або матеріал, призначений для протидії або зменшення ефекту електромагнітної індукції, часто шляхом екранування магнітних полів.

2. У логіці та філософії науки — гіпотетичний принцип або аргумент, спрямований проти індуктивного мислення, тобто проти узагальнення висновків на основі часткових спостережень.

1. (історичний термін) У робітничому русі Російської імперії кінця XIX — початку XX століття — прихильник течії “економізму”, який виступав проти революційної програми газети “Іскра”, що відстоювала необхідність створення централізованої партії професійних революціонерів для повалення самодержавства.

2. (переносне значення) Той, хто заперечує, протидіє або активно бореться з якоюсь прогресивною, революційною або освітньою ідеєю, часто з консервативних позицій.

1. Методологічна помилка або свідомий підхід, що полягає в аналізі явищ, ідей чи подій поза їхнім конкретним історичним контекстом, без урахування умов та закономірностей відповідної епохи, що призводить до спотвореного їх розуміння.

2. Філософська або ідеологічна позиція, спрямована на заперечення історичних закономірностей, об’єктивності історичного процесу або цінності історичного досвіду для розуміння сучасності.

3. У мистецтві та літературі — художній прийом або характеристика твору, в якому свідомо порушуються, ігноруються або спотворюються реальні історичні факти, деталі та атмосфера зображуваного часу для досягнення певної художньої чи пропагандистської мети.

1. У музиці — ритмічний прийом, при якому слабка частка такту або ритмічної фігури підкреслюється акцентом, створюючи ефект несподіваності та порушення регулярного метричного руху; синкопа.

2. У поезії — навмисне порушення регулярного віршового розміру шляхом зміщення наголосу з сильного місця (ікти) на слабке, що створює ритмічну динаміку та виразність.

1. У політичному контексті — масовий протестний мітинг або акція, організована опозиційними силами з метою вираження недовіри чинній владі, зокрема президентові, у відповідь на їхні публічні виступи або політичні ініціативи (“каденції”).

2. У музиці — ритміко-мелодійна фігура або гармонійний хід, що створює ефект очікування та затримки розв’язки, порушуючи стандартну каденційну формулу та відкладаючи фінальний тонічний акорд.

Антикаон — елементарна частинка, античастинка до каона (K-мезона), що має однакову з ним масу спокою, спін та час життя, але протилежні знаки електричного заряду та інших квантових чисел (наприклад, дивності). Належить до групи мезонів, утворена одним кварком і одним антикварком.