Ахромацит — рідкісний мінерал, різновид піроксену, що складається переважно з силікату магнію та кальцію (CaMgSi₂O₆), безбарвний або блідо-забарвлений, від чого й походить його назва.

Ахромотрихія — вроджена або набута відсутність пігментації (забарвлення) волосся, що проявляється сивиною або білим волоссям.

1. У літературознавстві та мистецтвознавстві — художній прийом або властивість твору, що полягає у свідомому усуненні або нехтуванні конкретних історичних часових ознак, унеможливленні точного хронологічного визначення дії з метою надання їй узагальненого, позачасового, міфологічного чи символічного звучання.

2. У ширшому сенсі — відсутність, невизначеність або неістотність часових координат у будь-якому оповіданні, описі чи явищі.

Ацеклідин — синтетичний лікарський засіб, алкалоїдоподібна сполука, що застосовується в офтальмології для звуження зіниці та зниження внутрішньоочного тиску (наприклад, при глаукомі), а також у хірургічній практиці для усунення атонії кишечника або сечового міхура.

Ацемін — власна назва лікарського препарату, що містить ацетилцистеїн і використовується як муколітичний та відхаркувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів.

Аценафтен — органічна сполука, поліциклічний ароматичний вуглеводень, що є похідним нафталіну, з формулою C₁₂H₁₀; кристалічна речовина, яка використовується в промисловості як сировина для синтезу барвників, напівпровідників та інших хімічних продуктів.

Аценафтенхінон — органічна сполука, похідна аценафтену, що належить до класу хінонів; жовті кристали, які використовуються як проміжний продукт у синтезі барвників та напівпровідників.

Аценафтилен — поліциклічна ароматична сполука, похідна нафталіну, що складається з двох бензольних кілець, сполучених п’ятичленним ненасиченим циклом; використовується в органічному синтезі та як проміжна сполука у виробництві барвників.