1. (в мистецтві) напрям у європейському живопису та графіці першої половини XX століття, представники якого прагнули поєднати принципи академічного мистецтва (арти) з новітніми формальними засобами авангарду, зокрема футуризму та кубізму.

2. (у літературі) літературна течія в українській поезії 1920-х років, заснована Миколою Бажаном та Євгеном Плужником, що характеризувалася інтелектуалізмом, ускладненою метафоричністю, прагненням до “будівничості” форми та обробки слова як самоцільного матеріалу мистецтва.

Артіоплоїдія — у генетиці: тип поліплоїдії, при якому хромосомний набір складається з парних (парнократних) геномів, тобто кількість хромосом у клітині збільшується на число, кратне двом (наприклад, 4n, 6n, 8n).

1. Навчальні програми або заняття, що орієнтовані на практичне опанування різних видів образотворчого, декоративно-прикладного або сучасного мистецтва (наприклад, живопис, графіка, скульптура, фотографія), часто з елементами теорії та історії мистецтва.

2. (У назвах організацій, студій, проектів) Власна назва конкретних комерційних або громадських освітніх закладів, курсів, що спеціалізуються на навчанні мистецтву.

Артобстріл — скорочення від “артилерійський обстріл”, означає інтенсивний обстріл території, позицій, об’єктів або населених пунктів з артилерійських систем (гаубиць, мінометів, самохідних артилерійських установок тощо).

1. (мед.) Прогресивне захворювання суглобів, що характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами в суглобовому хрящі з подальшим ураженням кісток та синовіальної оболонки; остеоартроз.

2. (бот., заст.) Народна назва деяких видів рослин, зокрема гірчака зміїного (Bistorta officinalis) або вовчого тіла (Daphne mezereum).

1. Метод психотерапії, що використовує художню творчість (малювання, ліпку, інші види образотворчого мистецтва) як засіб для самовираження, психологічної корекції, діагностики та подолання емоційних проблем.

2. Напрям у психотерапевтичній практиці, який ґрунтується на впливі мистецтва на психічний стан людини та застосовується для лікування, реабілітації та соціальної адаптації.

Патологічний стан, що характеризується незворотним відмиранням (некрозом) тканин стінок артеріол — дрібних артеріальних судин, які відходять від артерій і переходять у капіляри.

артеріолонефросклероз — хронічне захворювання нирок, що характеризується склеротичними змінами (здуттям, гіалінозом) стінок дрібних артерій (артеріол) ниркової судини, що призводить до ішемії, атрофії паренхіми та розвитку ниркової недостатності; є морфологічною основою первинного зморшкування нирок (нефросклерозу), часто пов’язаного з тривалою артеріальною гіпертензією.