Словник Української Мови
1. Власна назва сучасного українського лексикографічного проєкту — онлайн-бази даних та словника, створеного на основі масиву текстів української мови (корпусу), що надає інформацію про вживання слів, їхню частотність, сумісність та контексти.
2. (Загальне) Процес або результат додавання слова, словосполучення або мовного явища до бази даних або словника зазначеного проєкту «Заличкування».
1. (діал.) Ставати личком, набиратися сили, здоров’я, свіжості (переважно про людину).
2. (діал., рідк.) Ставати схожим на когось обличчям, набирати рис чиєїсь зовнішності.
1. (спеціально) Наносити лічковий знак (лічку) на щось, позначати лічкою.
2. (переносно, розмовне) Вносити до списку, реєструвати, брати на облік (часто з відтінком бюрократичності або формалізму).
1. Процес нанесення лічок (позначок, рисок) на щось, зазвичай з метою обліку, маркування чи фіксації даних.
2. У технічних та облікових контекстах — система або дія з ведення записів, підрахунку чи контролю за допомогою нанесення відміток (наприклад, на дерев’яних бирках, лічильних пристроях).
1. Який стосується Заличчя — місцевості, розташованої за річкою Лучкою (назва походить від топоніма Заличчя, що часто зустрічається в Україні, особливо на Західній Україні).
2. У місті Тернопіль — який стосується історичного району Заличчя, розташованого на лівому березі річки Серет, навпроти Старого міста.
1. Намагатися викликати чиюсь прихильність, симпатію, особливо любовну; проявляти знаки уваги, закоханості до когось (переважно про чоловіка до жінки).
2. Перен. Набридливо домагатися чиєїсь ласки, прихильності, підлещуватися.
Залицяння — процес або дія за значенням дієслова “залицятися”; намагання здобути чиюсь прихильність, любов або згоду на шлюб шляхом уваги, подарунків, компліментів тощо.
Залицяння — період у стосунках між чоловіком та жінкою, що передує офіційній заручинам або шлюбу, коли один або обидва партнери проявляють ознаки симпатії та прагнуть схилити іншу сторону до ближчих стосунків.
Залицяння (заст., рідк.) — залицянки, тобто конкретні вчинки, знаки уваги, що є проявом такого почуття (наприклад, “його залицяння були надто нав’язливими”).
Жінка або дівчина, яка залицяється до когось, виявляє романтичну зацікавленість, прагне завоювати чиєсь кохання або прихильність.
1. Чоловік, який залицяється до жінки, домагається її кохання, прихильності; той, хто закоханий і виявляє свої почуття.
2. (переносно) Той, хто намагається задобрити когось, догодити комусь, щоб отримати прихильність або вигоду.
1. Намагатися здобути чиюсь прихильність, розташування або любов, виявляючи особливу увагу, турботу, компліменти, подарунки тощо (зазвичай про чоловіка по відношенню до жінки).
2. Перен. Надмірно вислужуватися перед кимось, підлещуватися з корисливих мотивів.