Словник Української
1. (геол.) Про утворення мінералів: що виник на місці свого знаходження в результаті хімічних або біохімічних процесів, а не був принесений ззовні; синонімічне до «автигенний».
2. (біол., мед.) Про клітини, антигени тощо: що походять з власних тканин організму.
1. Стосовний до аутизму, властивий аутизму; пов’язаний із розладом психічного розвитку, який характеризується порушенням соціальної взаємодії, спілкування та обмеженими, стереотипними формами поведінки.
2. У психології (заст.) — що характеризується відірваністю від реальності, замкненістю у власному внутрішньому світі, слабким контактом із навколишнім середовищем.
Аутоагресія — психологічний та поведінковий феномен, при якому індивідуум спрямовує агресію, ворожість або деструктивні дії на самого себе, що може проявлятися у формі самокритики, почуття провини, навмисного самопошкодження або навіть спроб самогубства.
Аутоагресія — у медицині та психіатрії: патологічна поведінка, що є симптомом деяких психічних розладів, коли людина завдає фізичної шкоди власному тілу (наприклад, порізи, опіки) без свідомого суїцидального наміру, часто як спосіб регуляції емоційного напруження.
Аутоагресія — у ширшому соціально-психологічному значенні: саморуйнівна поведінка, що включає залежності, свідоме ігнорування власних потреб, систематичне втягування у небезпечні ситуації або вибір стосунків, що завдають страждань.
Аутоалерген — речовина, що утворюється в організмі людини або тварини та здатна викликати алергічну реакцію проти власних тканин, тобто аутоалергію.
1. У біології: гіпотеза, згідно з якою організми розвиваються з неопліднених статевих клітин (наприклад, яйцеклітин) без запліднення; самопородження.
2. У психології та медицині: метод самовнушення, саморегуляції психофізіологічного стану та відновлення працездатності, заснований на розслабленні та концентрації уваги на певних відчуттях або формулах.
Самогіпноз — стан гіпнотичного трансу, який людина викликає у себе самостійно, без участі гіпнотизера, зазвичай шляхом самовнушення, концентрації уваги та розслаблення.
1. Який стосується атракціону (розважального пристрою чи видовища), призначений для нього або властивий йому.
2. Який має характер видовищної, захоплюючої вистави; ефектний, вражаючий.
1. У давньогрецькій міфології — цар Мікен, син Пелопа та Гіпподамії, батько Менелая та Агамемнона, чоловік Аеропи, відомий через прокляття роду Атрідів, що призвело до низки трагічних подій (вбивства, подружня зрада, батьковбивство).
2. У переносному значенні — символ родового прокляття, невблаганної долі або трагічної спадковості в родині.
Атремія — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
Атрепсія (від грец. ἀτροφία — виснаження) — медичний термін, що означає важку форму гіпотрофії або атрофії у дітей раннього віку, яка характеризується різким виснаженням, загальною слабкістю, порушенням обміну речовин та затримкою психофізичного розвитку, часто внаслідок тривалого недоїдання або важкого порушення травлення й засвоєння поживних речовин.