1. Хімічна сполука, сіль антимонієвої кислоти, що містить аніон SbO₃⁻ або SbO₄³⁻.

2. Мінерал, природна сполука стибію (сурми), зокрема стибієва руда, наприклад, антимонат заліза.

1. Хімічний елемент з атомним номером 51, що належить до групи напівметалів; сріблясто-білий крихкий метал, який використовується у промисловості (наприклад, у сплавах, напівпровідниках). Позначається символом Sb (від лат. Stibium).

2. У розмовній мові та історичних текстах — застаріла назва препаратів сурми, які раніше застосовувалися в медицині (наприклад, як відхаркувальний або проносний засіб).

3. Переносно (заст., жартівл. або ірон.) — щось дуже складне, заплутане або нудне, часто у виразах на кшталт “розводити антимонії” (займатися марними, надто довгими розмовами).

1. Мінерал, сульфід сурми (Sb₂S₃), що має свинцево-сірий колір, металевий блиск і волокнисту структуру; головна руда для видобутку сурми.

2. Застаріла назва мінералу стибніт (стибіїт), який є тією ж хімічною сполукою (Sb₂S₃).

1. У давньогрецькій міфології — син Евріпіла, царя острова Кос, один з претендентів на руку Єлени Троянської, який брав участь у Троянській війні на боці ахейців.

2. У давньогрецькій міфології — один з женихів Пенелопи, що домагався її руки під час відсутності Одіссея, відомий своєю зухвалістю та жадібністю; був убитий Одіссеєм після його повернення на Ітаку.

Антинуклон — античастинка нуклона (протона або нейтрона), що має ту саму масу та спін, але протилежні знаки електричного заряду та інших квантових чисел (наприклад, баріонного заряду).

1. У фізиці та техніці — властивість або стан, при якому об’єкт не здійснює обертання навколо власної осі, або спеціальний механізм, що запобігає такому обертанню.

2. У математиці, зокрема в теорії вузлів та теорії кос — специфічна властивість або операція, пов’язана з відсутністю або компенсацією обертання компонентів геометричної структури.

3. У техніці та машинобудуванні — пристрій або система (наприклад, муфта, підшипник), основним призначенням яких є блокування відносного поворотного руху між двома деталями або вузлами конструкції.

Антиобліднювач — спеціальна хімічна речовина або суміш (рідка, гранульована або тверда), що призначена для запобігання утворенню льоду та інею або для їх розморожування на різних поверхнях (наприклад, на дорожньому покритті, крилах літаків, гальмівних системах).

Антиобліднювач — технічний пристрій або система (наприклад, електрообігрівальна стрічка), що встановлюється для активного запобігання обмерзанню на певних конструкціях, вузлах транспортних засобів або обладнанні.