Значення
- (Фізика) –
У фізиці та техніці — властивість або стан, при якому об’єкт не здійснює обертання навколо власної осі, або спеціальний механізм, що запобігає такому обертанню.
- (Математика) –
У математиці, зокрема в теорії вузлів та теорії кос — специфічна властивість або операція, пов’язана з відсутністю або компенсацією обертання компонентів геометричної структури.
- (Техніка) –
У техніці та машинобудуванні — пристрій або система (наприклад, муфта, підшипник), основним призначенням яких є блокування відносного поворотного руху між двома деталями або вузлами конструкції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. антиобертання, р. антиобертання, д. антиобертанню, з. антиобертання, о. антиобертанням, м. антиобертанні, к. антиобертання