Значення
- (Психологія) –
Стан крайньої дикості, звірячості; перетворення на звіра, втрата людської природи та людяності.
- (Психологія) –
(переносно) Крайня жорстокість, грубість поведінки; озвіріння розуму, совісті.
- (Біологія) –
(архаїчне, рідко) Процес одичаління, дикування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. озвіріння, р. озвіріння, д. озвірінню, з. озвіріння, о. озвірінням, м. озвірінні, к. озвіріння