отупілий
[otupilɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Психологія) –
Який втратив здатність швидко мислити, сприймати; що став тупим, заціпенілим від втоми, сильного враження, шоку тощо.
- (Лінгвістика) –
Який виражає такий стан, свідчить про нього (про погляд, вираз обличчя тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. отупілий, р. отупілого, д. отупілому, з. отупілого, о. отупілим, м. отупілім