1. Який втратив здатність швидко мислити, сприймати; що став тупим, заціпенілим від втоми, сильного враження, шоку тощо.
2. Який виражає такий стан, свідчить про нього (про погляд, вираз обличчя тощо).
отупілий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |