отто

Приклад 1:
Посупившись, вер­ну­лась наньмич­ка у кiм­на­ту та й сi­ла у ку­ток, вор­ча­чи: “Отто вже, ма­буть, був у по­па та, ма­буть, там i обi­дав; бо вже тi по­пiв­ни, хоч до ко­го, так пi­дiб’ються”. I усе, си­дя­чи со­бi, знай ко­ре­ни­ла по­пi­вен.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
– Отто вже й бре­ше! – ка­же сот­ник.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Отто вiн зос­тавсь сам со­бi у ха­тi та й су­му­вав, i жу­ривсь, i з сер­ця по­на­ри­вав со­бi з го­ло­ви во­лос­ся пов­нi жме­нi… та як зду­ма, що вже не мож­на нi­чим дi­ла поп­ра­ви­ти, та так i за­го­ло­сить, аж за­виє, мов па­нот­цевський хiрт, та й по­де­реться на стi­ну. Вже вде­ся­те товк­ма­чив се­бе то по го­ло­вi, то по гру­дях ку­лач­чям i тiльки що на­ду­мав бу­ло го­ло­вою об стi­ну товк­тись… аж… рип!..
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”